Мішок
Годованець Микита Павлович
Мішок з клеймом: «Село — Столиця»
Лежав порожній між Мішками.
Згадавши щось, почав хвалиться:
— Гей, тіштесь, що лежу між вами!
Недовго в світі я прожив,
А честь яку вже заслужив!
На виставці була мені така увага:
На стенді слави й шани я стояв
І, груди вип’явши, з усмішкою зневаги
Ось на таких, як ви, нікчеми, позирав.
— За що ж тебе так славили й вітали? —
Гуртом Мішки спитали.
— За що? Бо з написом червоне знамено
Схилялось гордо наді мною:
В мені було пшеничне золото-зерно,
Відзначене медаллю золотою!
Такі Мішки плескати люблять,
Що їх, мовляв, і славлять, і голублять.
А за які діла?
Яка заслуга в них була?
Возили напоказ в столицю
Чужі труди, чужу пшеницю.