Михайло Светлов читає Руданського

Читати онлайн вірш Дмитра Білоуса “Михайло Светлов читає Руданського”

Ні, їй-право, дивне сяйво є навколо слова!
Українську мову в Ялті чув я від Светлова:
про Руданського Степана принагідно мовив,
і полинув на Вкраїну вітру ніжний повів.

Ми з будинку йшли до моря смуглі, загорілі —
Луговськои, Светлов І тут же — Вікстрем, НонешвІлі.
Говорили, що Руданський лікував тут хворих
і ходив по цих завулках і по цих ось горах.

— Да,— сказав Светлов,— Руданский — и поэт и личность. —
I додав по-українськи:— Співомовки — вічність!
Як там здорово у нього,— осміхнувсь грайливо,—
про торговців співомовка… я зіб’юсь, можливо:

«Зайшов мужик до крамниці,
а пани сміються:
— Тут не дьоготь, тільки дурні
одні продаються.
А мужик їм:— Тож нівроку
добре торгувалось,
щойно два вас таких гарних
на продаж зосталось…»

Бистрі скутери по морю мчали повним ходом,
а Светлов стояв високий, схожий з Дон
Кіхотом. Повідав нам співомовки з сатиричним
вістрям, всі сміялись, особливо Нонешвілі й Вікстрем.

Дмитро Білоус. “Диво калинове”. Вірші. Художник Олександр Кошель. Київ, видавництво «Веселка», 1988 рік