Провідала

Валя не прийшла до школи. Подруги послали до неї Мусю.

— Піди й довідайся, що з нею. Може, вона хвора, може, їй щось потрібно?

Муся застала Валю в постелі. У Валі була перев’язана щока.

— Ой, Валечко! — сказала Муся, сідаючи на стілець.— У тебе, напевно, флюс. Був і у мене флюс улітку! Справжнісінький нарив! І ти знаєш, бабуся саме поїхала, а мама на роботі…

— Моя мама теж на роботі,— сказала Валя,— тримаючись за щоку.— А мені потрібне полоскання…

— Ой, Валечко! Я теж полоскала. І від нього стало краще! Як пополощу, так і легше стає! І дуже допомогла мені грілка, гаряча-гаряча…

Валя, підбадьорившись, закивала головою.

—Так, так, грілка… Мусю, на кухні стоїть чайник…

— Це він шумить? Ні, це, напевно, дощик! — Муся підхопилась і метнулася до вікна.— Так воно і є — дощик! Добре, що я в калошах прийшла! А то можна застудитися!

Вона побігла у передпокій, довго тупцяла, взуваючи калоші. Потім, просунувши голову в двері, сказала:

— Поправляйся, Валечко! Я ще прийду до тебе! Обов’язково прийду! Не турбуйся!

Валя зітхнула, доторкнулася до грілки й почала чекати маму.

— Ну як вона? Що казала? Що їй потрібно? — запитували Мусю дівчатка.

— А у неї такий самий флюс, як і в мене був! — радісно повідомила Муся.— І вона нічого не казала! Допомагає їй грілка і полоскання!