Пригоди мавпи Чічі

І

Якось раз, не знати звідки,
Мавпа вирвалась із клітки…
І сказала мавпа: „Годі
Нудьгувати в загороді!
От піду я навмання,
Роздобуду десь вбрання,
Стану схожа на людину
Й погуляю хоч годину.”

Вскочила в одну крамницю,
Вибрала собі спідницю,
А до неї — гарну блюзку
(От біда, що в плечах вузько!)
Одягла руду перуку,
Та й пішла стрибком по бруку.

Всі дивуються, що мавпа
У такі вдяглася шати,
Сповільняють швидкість авта,
Мусять мавпу обминати!

Прибігає поліцай,
Докоряє: „Ай-яй-яй!
Знає в нас дитина кожна,
Окрім тебе, що не можна
Поміж авт іти по бруку!”
Взять хотів її за руку,
А вона за шапку — хвать!
І давай чимдуж тікать!

На кущі обдерла віття,
Повалила кошик сміття,
Перекинула візок,
Вкрала в когось огірок,
Сіла зручно на вербі,
Та й полуднує собі.
Попоїла, відпочила,
Та й пішла, куди схотіла.

Вісті мчать, як стріли,
Крізь доріг мережі:
— Мавпу ми зустріли
У людській одежі!

І І

А на вулиці широкій
Юрчик жив червонощокий.
Він щасливий небувало,
Бо й насправді є чого:
Тільки вчора святкували
День народження його,
І батьки дали для сина
На педалях авто синє!

Цілий день Юрко учився
Автом їздити; втомився…
Мама кличе вже Юрка,
Щоб напився молока.

Попоїв, спочив на мить
Та й до авта знов біжить.
Тільки що це? Може, сон?
Авто зникло!
Он-он-он,
Аж далеко, у долині,
Хтось сидить у авті синім!
Довгі кіски видно з авта —
„То, мабуть, сусідська Марта!” —
Юрчик скрикнув і побіг
На всю швидкість дужих ніг.
А за ним побігла й мама,
Затривожена так само…
Ох, намучились немало,
Поки авто наздогнали…

Придивились — то ж не Марта,
А в перуку вбрана мавпа!
Показала їм язик
І втекла у чагарник!

І І І

Посидівши в закамарку,
Зміркувала — їсти слід!
В цей бо час у зоопарку
Кожен день дають обід .. .
Вийшла мавпа на алею,
Бачить — всюди пікніки.
Люди дружною сім’єю
Спорожняють тарілки.
Мавпа довго не барилась:
Дуже чемно поклонилась
І, пригладивши перуку,
Лапку простягла, як руку.

Позбігались миттю діти —
Крик, захоплення, привіти!..
— Мавпочка жива, не з вати!
Звідки ти взялась? Як звати?
Подивилась мавпа в вічі
І сказала раз і двічі:
— Чічі! Чічі!
— Мавпа Чічі! Мавпа Чічі!
Як же раді ми цій стрічі!
Хочеш їсти? На канапку,
Ось бери отак у лапку!
Ось картопля й помідори,
Ось цукерок цілі гори . . .

А один веселий пан
На закуску дав банан.
Мавпа стільки всього з’їла,
Що й ходити вже несила!
Ну, пересиділа втому,
От уже і час додому.
— Ти також із нами, Чічі?
Що ж, просить не треба двічі,
Мавпа вдячна за підмогу,
Скік у авто, та й в дорогу.. .
Та як з авта висідали,
Марно Чічі скрізь шукали,
Бо відразу мавпа спритна
Утікла десь непомітно . .