Страшний ведмежий сон

Ведмедю сон страшний наснився,

Що він до їжака спізнився

На добрі з кропом пиріжки.

Швиденько вибрався з барлогу

І, не шукаючи дорогу,

Побіг снігами навпрошки.

Чагарниками пропихався,

Та ще й ревів, аж ліс здригався:

– Зажди, їжаче, я вже йду!

Спішу спросоння, як ніколи!

Чи пиріжки вже прохололи,

Чи сам поїв їх на біду?!

Кущі ліщинові тріщали,

Аж сови очі витріщали

Десь на ялиновім гіллі.

А пересмішниця сорока

Застрекотала: – От морока!

Ще сніг не станув на землі!

На пиріжки ти йдеш невчасно,

Зима у лісі в нас, тож ясно –

Їжак ще й не посіяв кріп!

На те не буркнув звір нічого,

Назад подався до барлогу,

Заліг у нього й знов захріп.