Свиня під дубом

Свиня під дубом віковим
Наїлась жолудів усмак, аж поки впала
І вволю виспалась під ним;
Тоді, продравши очі, встала
І рилом підривать коріння в Дуба стала.
— «Це ж шкода дубові яка!» —
Їй ворон з дерева гука:
«Засохнуть може дуб, як корінь оголити»,
— «Хай сохне!» — каже їй Свиня:
«Мене не може це журити;
Добра в нім мало бачу я;
Повік його не будь — я й ледь не пожалію;
Були б лиш жолуді: то ж я від них жирію».
— «Яка невдячна ти!» — їй Дуб сказав тоді:
«Коли б могла ти рило вверх підняти,
Тобі було б видати,
Що на мені ростуть ці жолуді!»

***

Так само неук без вагання
Ганьбить науки і навчання
Та наукові всі труди,
Не темлячи, що споживає їх плоди.

Переклад Є. Кротевича