Свиня та дуб
Восени свиня забрела в ліс. Там вона натрапила під дубом на жолуді й почала їх їсти. Їла, їла, ще б їла, та вже не могла. Тоді звалилась на бік і заснула там же, під дубом.
Як тільки виспалась, піднялась і почала рилом підривати корінці біля дуба. На дубі в ту пору сиділа ворона; побачивши це, вона сказала:
— Нерозумна ти тварина! Навіщо підриваєш корінці? Адже дуб захворіє і всохнеться.
— А що мені до того? Нехай сохне, я не за нього дбаю, мені потрібні тільки жолуді, бо від них я товстішаю.
— Дурна ти скотина, недарма тебе свинею величають. Подивись угору і побачиш, що жолуді на дубі ростуть. Як він усохне, так і жолудів не буде. Пам’ятай, що дуб тебе годує, а не ти його. Ти того й не тямиш, що без дуба ти з голоду здохнеш.
Свиня засоромилась і побрела додому.
Джерело:
“Веселка”
Журнал для української дітвори
Січень, 1963 р.
Видання Українського Народного Союзу
м. Нью – Йорк