Дмитрик з Наталею цілу годину не гралися — працювали, прополювали грядку цибулі.
— Це бур’янець, а це цибулька,— казала Наталя.— Бур’янець виривати, а цибулька хай росте.
— Молодці! — похвалила обох Наталина мама, а потім спитала: — Ви не стомилися?…
Дощик був на святі, де на бубоні грав дід Грім. Так той Дощик розвеселився, розпустувався, так розтанцювався, що не міг зупинитися ні в полі, ні в лісі, ні в саду.
Підбіг до Зайчикової хати — тук-тук…
Підбіг до Лисиччиної хатки …
Перед Новим роком дідусь Демид навчав Дмитрика щедрувати:
Щедрий вечір, хато-світлице,
Сійся-родися, житечку й пшенице…
Дмитрик співав разом з дідусем та уявляв, як він прийде із дзвіночком до дядька Івана, до дядька Юхима і сам лунко, як дзвіночок, щедруватиме, як …
Коли Дмитрик їв яблуко, в нього випав зубчик. Не болів, тільки хитався, і випав, як маленький камінчик. Дмитрик затис його в жменьці, підійшов до дзеркала, роззявив рота і, побачивши щербину, сказав бабусі:
— Я вже беззубий.
— Не беззубий, а …
Наталя розказує мамі про Марійку, з якою вона грається в дитячому садку:
— Така та Марійка смішна, що її можна по телевізору показувати.
— Ні, вона гарненька,— каже мама.
— Гарненька і смішна,— стоїть на своєму Наталя.
—
А чому …
У хаті тихо. Мама порається на кухні. Тато щось пише за столом у своїй кімнаті, а Наталя у спальні колише в іграшковій колисочці ляльку та приспівує:
Люлі-люлі, люба лялю,
Вчися слухати Наталю…
— Де ти цю пісеньку взяла? — увійшовши, …
— В мене хатка — не хлівчик, Я печу дітям хлібчик,— співає Ганнуся, виліплюючи із глею паляничку, кладе її на дерев’яну лопатку і садить у піч, яку викопала з Оленкою на підгірку.
— Вже спікся? — не терпиться Оленці.
— …
— Йдучи до дядька Степана, я побачила, що й сонечко йде зі мною понад ясенами, понад черешнями,— розказує своїй мамі Наталя.— Прийшла я на дядькове подвір’я, зупинилася — і воно зупинилося над дядьковою хатою… То моє сонечко. Правда ж, мамо?…
— Розкажи мені, Дмитрику, який же твій дитячий садочок? — просить Дмитрика дідусь Демид.
— А хіба ви не бачили?
— Бачив, та не роздивився як слід,— жартує дідусь.
— Навколо ростуть дерева — вишні, яблуні, груші, тому — садочок. …
Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, жовтогарячі чорнобривці, сині волошки. Навіть маленьку качечку-утінку вишила.
— Що це буде, нене? — питає Дмитрик.
— Українська святкова сорочечка для тебе.
— Чому українська? — допитується хлопчик.
— Бо вишиваю такі квіти, …
— Розкажи-но, онучку, нені, що ми сьогодні бачили в гаю,— попросив Дмитрика дідусь Демид.
— Якій нені? — питає Дмитрик.— Де вона?
— Он збирається вечерю нам варити.
— Так то ж мама.
— Вона і мама, і неня.
— …
Я люблю мовчати. Люблю, коли дуже тихо.
Але мій молодший брат часто кричить. Йому півтора роки.
А старший брат любить гучну музику.
Тато завжди співає. Навіть коли миє посуд або стриже нігті.
Ми з мамою просимо їх бути тихіше. Усі …
Ось наш двір.
Найкраще в ньому — це майданчик під кленом.
А найкраще на майданчику — гойдалка.
Якщо розгойдатися дуже сильно, то можна злітати високо-високо.
Я літаю — а малюки копаються в піску.
Я літаю — а Марко з’їжджає з …
Листа написала Марта. Це був лист про її заповітне бажання. Прохання вмістилося в кілька слів, а сам лист — у конверт із маркою.
На конверті Марта написала: “Святому Миколаю”.
Уранці Марта з татом вкинули листа до поштової скриньки. Там уже …
Одного непогожого дня, коли дощ то вщухав, то пускався знов, із густої трави сумно визирав білий єдиноріг. Його сині очі блищали, а по лакованому тілу стікали краплі води.
Єдиноріг стояв неподалік дитячого майданчика, і було йому страшно лишитися на самоті. …
Я живу на лівому березі Дніпра, а моя подруга Соня — на правому. Їхати до неї — цілу вічність. Щодня не поїздиш. Ми сумуємо одна за одною. І ось Соня вигадала спільний секрет:
— Ніко, давай перетворюватися на русалок!
Соня …
Біля цегляного хліва у дерев’яній буді живе собака Шарко. Весь чорний, ноги ж внизу білі, ніби взуті у світлі сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів.
Його всі люблять. І він намагається віддячити за це …
Якось я сидів на лавці в затінку яблуні і розглядав малюнки в свіжих журналах. З хати вийшла бабуся і запитала :
— А листа від дядька Михайла нема?
— Нема, бабусю,— відповів я.— Зате аж п’ять журналів і цілу купу …
Наш будиночок майже біля самого моря. У кімнаті повно сонця і солонуватого повітря. Коли море спокійне, ми чуємо, як у воду пірнають чайки. А коли воно розіграється, то спінені хвилі набігають аж на наш поріг.
Двадцять днів тому, коли ми …
Дощ відшумів. Над селом барвистою підковкою прогнулася веселка.
Андрійко чекав цієї миті. Вибіг на Тополину вулицю і залопотів по калюжах. Тільки бризки, ніби іскри, вилітають з-під босих ніг.
Біля рівчака хлопчик спинився. Побачив тріску, що гойдалась на воді. На трісці, …
— Тимку, йди снідати,— кличе мама.
Хлопчик лінькувато потягнувся в ліжку й солодко позіхнув:
— Не хочу…
Мама сіла скраєчку на синове ліжко:
— А я знаю, чому ти не хочеш.
— Чому? — розплющив одне око хлопчик.
— Бо …
У Тимка є дідусь. Він живе а-а-аж на іншому кінці Тополиної вулиці. Хлопчик часто ходить до нього в гості. Там охоче бавиться з кошлатим собакою, залюбки годує пухнастих кролів. А от рябого бичка, що пасеться на прив’язі в садку, обходить …
Тимко хвацько осідлав низенький паркан і гукнув:
— Андрійку, ходімо до діда Гацька!
Андрійка вдруге кликати не треба.
Хлоп’ята побігли городами до дідусевої пасіки. Раптом на стежині щось сяйнуло. Тимко нагнувся і — підняв годинник. Справжній годинник.
— Ба,— сказав …
У дитячому садку хлоп’ята повісили годівницю. Насипали туди крихт і стали чекати гостей. Першою прилетіла синичка. Радісно зиркнула на малят і ну дзьобати. Смачно! Потім завітав горобець.
Незабаром у пташиній їдальні не було вільних місць.
— А тепер ходімо в …