Чисте сумління
Історія з подарунками на Миколая, рефератом і Камілин учинок обурили навіть Малгосю.
— Я тебе не впізнаю! — дорікнула вона подрузі й почала нервово протирати окуляри.
— Я сама себе не впізнаю, — відказала Каміла. — І взагалі …
Інформація для тих, хто не читає передмов
Любі друзі! За хвилину ви перегорнете сторінку і разом із учнями з однієї варшавської гімназії поринете у світ, сповнений щоденних радощів і проблем, з якими зустрічається кожен підліток. Новий, незнайомий колектив, нові друзі …
Вау, Анне Беа!
Одного разу мама забирала мене з дитсадка, коли мені було п’ять з половиною років, і ледь не зомліла з переляку.
— Що сталося?! — вигукнула вона, побачивши мене. — Люди добрі, що сталося?!?! Кажи негайно, Йоґґе!!!
Йоґґе …
Дурепа набита
— Агов, ти що, образилася?!
Голос Теї розітнув тишу в класі.
Я низько схилилася над партою. Очі за скельцями окулярів дуже пекли.
— Соррі, дурепо! — крикнула Тея. — Якщо правда вуха ріже, то це твої проблеми, не …
1.
Пан Картрайт погойдав туди-сюди ногами і підніс свій голос над хвилями невдоволеного бубоніння.
— Не біда, 4-В, якщо ви не можете присвятити час цьому питанню зараз, — звернувся він до свого нового класу, — я з радістю ще раз …
6
Одинадцятого дня терпець Робіна Фостера урвався, і він зафутболив своє борошняне немовля в канал. Воно майже одразу пішло на дно. Ще три дні тому, на контрольному зважуванні, яке відбувалося двічі на тиждень, усе було не так уже й погано. …
Жив собі та був собі…
А втім, це тільки в казках так починається — жив собі та був собі,— а в нас не казка, а щонайправдивіша, можна б сказати, невигадана повість про дивного-предивного лелечича, котрий виріс на хаті в діда …
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
13. БІЛОСНІЖНИЙ БУДИНОК
Наш новий, білий мов сніг особняк з широкого, густо обплетеного виноградом верандою височів на узгір’ї серед оливкових дерев. Перед ним примостився крихітний, завбільшки чи не з носовик, садок, охайно обгороджений і буйно зарослий дикими квітами. …
ЧАСТИНА ДРУГА
7. НАРЦИСОВО-ЖОВТИЙ БУДИНОК
Це був високий, просторий венеціанський особняк з вицвілими блідо-жовтими стінами, зеленими віконницями і червоно бурим дахом. Він стояв на узгір’ї біля моря, оточений занедбаними оливковими гаями та цитриновими й помаранчевими садами, де панувала тиша. Все …
Це розповідь про те, як наша родина прожила п’ять років на грецькому острові Корфу. Спочатку я хотів описати світ живої природи острова з краплиною смутку за далеким дитинством, але зробив серйозну помилку, впустивши свою рідню на перші сторінки книги. З’явившись …
Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонця намріяла,
Душа причастилася кротості трав —
Добридень я світу сказав!
Струмок серед гаю як стрічечка.
На квітці метелик мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!…
Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні простори…
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б’ється …
Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
так весело.
Гей, дзвін гуде —
Iздалеку.
Думки пряде —
Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене,
мов ластівку.
Я йду, іду —
Зворушений.
Когось все жду —…
Він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук. Звук летів знизу, від річки. Лось звівся, тепер його постать чітко вималювалася в удосвітніх сутінках. Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. …
П’єса – казка на три дії, шість картин
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Котигорошко Іван — хлопчина років дванадцяти.
Степан— його батько.
Катерина— його мати.
Оленка— його сестра.
Вернидуб—
Вернигора —
Крутивус —
Їм – і – не – наїмся — його брати.…
I
Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушне стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво…
Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає… а з синім небом вже щось діється: …
Розділ 1
У якому наші герої тікають з усіх ніг
Данило ніколи не любив ловити рибу.
От не подобалося йому це заняття, та й усе. Куди краще м’яча ганяти. А тут закинеш, буває, вудку — і чекаєш, нудишся. Ще комарі …
Над ставком широководим,
Посеред очеретів,
Там комар, славетний лицар,
Під листом зеленим жив.
Грав у сурму голосную
І до бою викликав,
І в людей, і у звірини
Крові безліч випивав.
І його ніхто на світі
Ще й разу …
1
Жив колись у нас кумедний
Чоловік, Юхимом звався,
Забагатіти відразу
Все він якось сподівався.
“Я вже,- каже,- добре знаю:
Є в землі скарбів багато
І усі їх взяти можна
Під Купаловеє свято.
Та на лихо я і …
Ой було це ще в давнії роки,
Як у нас, на Вкраїні широкій,
Чоловік на селі жив Тимоха,
І була в нього жінка Солоха.
Поганенько було таки жити,
Хоч було на чому й заробити.
Та як правду вам щиру сказати,…
В рожево-білії папахи
Вбира весна розлогий сад:
Здаля, немов незнані птахи,
На білих ніжках стали вряд
Пармен, антонівки, ранети…
Природо мила, чарівна!
Зберись отут усі поети —
Не оспівать їм сад сповна.
Тут головний один хазяїн —
Степан Петрович, садівник,…
— За що мене, як росла я,
Люди не любили?
За що мене, як виросла,
Молодую вбили?
За що вони тепер мене
В палатах вітають,
Царівною називають,
Очей не спускають
З мого цвіту! Дивуються,
Не знають, де діти!
Скажи мені, …
Пишно займались багрянії зорі
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Лісні голосні;
Грала промінням, ясним самоцвітом
Порання роса,
І усміхалась весняним привітом
Натури краса.
Гордо палала троянда розкішна,
Найкраща з квіток,-
Барвою й пахом вродливиця пишна
Красила садок.
А …
Жив собі та був собі…
А втім, це тільки в казках так починається — жив собі та був собі,— а в нас не казка, а щонайправдивіша, можна б сказати, невигадана повість про дивного-предивного лелечича, котрий виріс на хаті в діда …