Теремок

Мишка з хвостиком сіренька

Здобула десь грошей жменьку,

Щоб в норі не бідувати

Стала хатку будувати.

Хатка славна та вдалася:

Мишка звести спромоглася

Стіни з пряників медових,

Вікна з бубликів чудових,

Дах – з родзинок черепиця,

В хаті ліжко-паляниця,

Стіл в кутку – пухкі млинці,

Із гречаників стільці,

Ще й налисник-килимок.

Отакий-то теремок!

Добре буде Мишці жити!

Тільки сіла відпочити,

Вже хтось з сиру двері рве:

– Хто в цім теремі живе?!

– Хто-хто! Мишка будівниця.

– А я Жабка мандрівниця,

Скрізь стрибаю, їм траву.

Можна, й я тут поживу?

– Та живи, заходь у дім.

– Ква! Тебе я не об’їм.

Умостилась на стільці,

Поглядає на млинці.

Тільки сіли до вечері,

Ще незваний стука в двері,

З ковбаси тріщить замок:

– Чий це диво-теремок?

– Я хазяйка Шкряботушка,

В гостях – Жабка ще Квакушка.

– А я – Зайчик Побігайчик,

Дайте хліба хоч окрайчик!

В теремок заліз вухатий,

Зразу вклався в ліжко спати.

З димаря курить димок –

Вгамувався теремок.

Грюк-грюк-грюк! – Кому не спиться?!

– Братик Вовк, сестра Лисиця!

Бідняки ми подорожні,

Животи у нас порожні,

Нам вечерю й дві постелі.

Хто живе ще в цім готелі?

– Я хазяйка Шкряботушка,

Та, що їсть млинці – Квакушка,

Зайцеві погано спиться,

Бо лишилась паляниця.

Вам нема вже як зайти,

Примостіть хіба хвости…

Лиска хвостик примостила –

Килимок з підлоги з’їла,

Вовк своїм хвостом махнув –

Півстіни й вікно ковтнув!

В бублик око заглядає.

– Хто тут є?! – Ведмідь питає,

Заревівши на весь ліс,

– Може й я б в цей терем вліз?

– Що ти!!! Тут сіренька Мишка,

Жабка їсть гречаник нишком,

В хаті Зайцеві не спиться,

Бо пропала паляниця,

Вовк ковтнув із сиру двері

Й тихо виє без вечері,

Лиска діла десь замок,

Доїдає килимок!

Тож, Михайле, вибачай,

Йди десь далі і прощай!!!

Не пішов Ведмідь від хати,

Став підряд все доїдати:

Стіни – пряники медові,

Вікна – бублики чудові,

Розжував стільця без спинки,

В рот сипнув смачні родзинки,

Ще знайшов шматок млинця

Та й доїв все до кінця.

– Що ж робити нам?!! – щосили

Гості враз заголосили.

Пхинькає товста Квакуха,

Стогне Заєць Довгі вуха,

Вовк з Лисицею до ночі

Терли хвостиками очі,

Ще й Ведмідь аж змок від сліз:

– Так я в терем і не вліз!!!

Та й пішли всі в ліс шукати

Ще готелю, чи то хати.

А маленька сіра Мишка

Заховалась в нірку нишком

І хоч як, бува, бідує,

Теремка вже не будує.