Трудовитий ведмідь

Уздрівши, що мужик над дугами трудився
І вигідно збував їх з рук
(А дуги гнуть терпляче, не без мук),
Ведмідь гадав, що й він з труда б того розжився.
Лунає в лісі тріск і стук
І за версту вже гамір лине.
Березняку, і в’язу, і ліщини
Мишко мій вже чимало в лісі перевів,
Та дуги гнути не зумів.
Ось він до мужика поради йде питати.
«Сусіде», — каже: «де причини тут шукати?
Дерева я таки ламати втну,
Та жодної дуги я не зігну.
У чім бо головне в твоїм умінні?»
«В тім, куме, далебі,
Чого ніяк нема в тобі:
В терпінні».

Переклад Д. Білоуса