Жабеня

Плакало Жабеня:
—    Чому я таке мале?
—    Бо мало їси! — кумкнула Хитра Жаба.
—    Ква! То я знаю, що мені робити.
І Жабеня підстрибнуло…
Ковть! — з’їло комара.
Глянуло на себе у воду, як в люстерко… Підросло, але мало.
Ковть! — з’їло гусінь.
Ковть! — зник горобець.
Ковть! — пропав зайчик, що стрибав через болото.
Ковть! — не стало вовка, що гнався за зайчиком.
Ковть! — у Жабенятковому животі опинилося рідне болото.
Ковть! — і лісу вже нема.
Ковть! — пересохло море.
А Жабеня роззя…
роззяв…
роззявляє рота на цілий світ!
Гам!!!
І луснуло.