Добрий паровозик

Заїхав якось у ліс маленький паровозик з трьома вагончиками. Їде лісом, милується красою, а лісові звірятка здивовано його розглядають.

– Ти що за звір такий? – запитали паровозика білки.

– Я не звір, я транспорт – паровозик. Заїхав подивитися на ваш ліс, а потім поїду далі, до моря.

Раптом паровозик побачив біля сосни маленького зайчика, який сидів й гірко плакав. Зайчик був так засмучений, що навіть не звернув увагу на незнайомця-паровозика.

– Привіт, зайчику. Хто тебе образив? – запитав паровозик.

– Ніхто не образив, я просто загубився, – відповів зайчик і заплакав ще голосніше.

Паровозику стало шкода маленького зайчика, і він сказав:

– Сідай до мене у вагончик, зайчику. Ми поїдемо з тобою лісом і пошукаємо твій дім. Десь обов’язково його побачимо! – запропонував паровозик.

Він розповів зайчику, хто він і як опинився в лісі. Зайчик витер сльози і всівся в перший вагончик. І ось, паровозик повіз його лісом, а зайчик у віконце уважно спостерігав – чи не з’явився ще його дім.

Їдуть паровозик із зайчиком, і тут назустріч їм вовк. Вовк побачив у віконці зайця і вирішив його з’їсти.

– Паровозику, візьми мене до себе, відвези додому – я загубився, – заплакав вовк.

Звичайно, вовк обдурив паровозик. Він зовсім не загубився, а просто хотів бути ближче до зайця. Але паровозик відразу не зрозумів, що придумав вовк. Тому він запросив вовка у вагончик.

– Ой, я боюся вовка, – закричав зайчик, – раптом він мене з’їсть.

– Не бійся, зайчику, – сказав паровозик. – Бачиш, вовк теж загубився, і йому треба допомогти. А щоб ти не боявся, я посаджу вовка в інший вагончик.

Вовк сів, а сам думає – як же перейти в перший вагон і дістати зайця? То у вікно лапу просуне, то спробує на ходу перестрибнути з вагона в вагон.

Паровозик вже здогадався, що вовк обдурив його, і хоче з’їсти зайчика. Тоді паровозик каже:

– Виходь, вовче, я бачу твій дім.

– Де? – здивувався вовк, який зовсім не шукав свій дім.

– А ось! – відповів паровозик. Він відкрив двері і похитав вагончиком, в якому сидів вовк так, що вовк випав з вагончика і опинився біля величезного мурашника.

– Ні-ні, це не мій дім! – заволав вовк. – Повернись, паровозику.

Але паровозик вже віз зайчика далі, дивлячись, як вовк тікає від мурах.

– Бачиш, ти сам згадав, де живеш і біжиш у правильний бік, – пожартував паровозик на прощання.

Незабаром зайчик побачив у вікно свій будинок, і паровозик висадив його.

– Дякую, добрий паровозику! – сказав зайчик. – Ти допоміг мені повернутися додому, і від вовка врятував. Щасливої дороги!

Паровозик попрощався з зайчиком і поїхав далі, а по дорозі зустрів того самого вовка.

– Ах ти, злий паровоз! Висадив мене мурашкам на поживу! – кричав вовк.

– А зайчик сказав, що я добрий! – відповів паровозик. – І я йому вірю.

А ви як думаєте, злий паровозик або добрий?