Як заєць рибу розводив

Звірі у лісі займалися кожен своєю справою. Ведмідь збирав минулорічну журавлину, а дикий кабан жолуді. Лелека ремонтувала гніздо, борсук упорядковував льох. Їжак варив компот із яблук, а лисиця розчісувала свій хвіст, щоб виглядати красивіше, коли піде красти курей. Один лише заєць тинявся лісом, не знаючи, чим би зайнятися.

— Слухай, заєць, — сказала лисиця. — Тобі б не пошкодило взятися за якусь корисну справу. Міг би, наприклад, розводити рибу.

— Правильно кажеш, — пробурчав ведмідь. — Я виберу потрібне місце і викорчую чагарник.

— А я можу поприбрати сміття, — хрюкнув кабан.

— Ну, а я викопаю котлован для ставка, — заявив борсук.

Лелека пообіцяла натягнути в ставок риб, а їжак — показати, де водяться хробаки, якими годують рибу.

Звірі взялися до роботи, бо вдалині замаячила величезна хмара, а отже, з’явилася надія наповнити водою рибний ставок зайця.

Ведмідь корчував чагарник, кабан згрібав сміття, борсук рив землю так, що тільки груди летіли. Пройшов дощ, і невдовзі ставок був готовий. Лелека швидко натягла в ставок риби, а їжак показав зайцю місця, де водилися хробаки.

– Як же мені тепер розплатитися з вами за роботу? — запитав заєць.

— Я за свою добру пораду не хочу нічого особливого, — сказала лисиця. — Але якби ти подарував мені свою лампу, то життя в моїй норі стало б трохи світлішим.

— Мені б у нагоді був кошик для ягід, — сказав ведмідь.

— А мені лопата, щоб було легше копати картоплю, — заявив кабан.

Барсук отримав мотику, лелеку кухоль, їжак тарілку, а більше у зайця і речей не було.

— Тільки, дорогі друзі, — спитав заєць, — для чого мені цей рибний ставок?

Це вже тобі краще знати, — відповіли звірі. — Ми працювали, тепер усе готове, а ти щось міркуєш.

Вони навіть розсердилися на зайця і розійшлися, щоб повернутися до своїх справ.

Заєць дивився, як хлюпаються в ставку риби, і думав: «Чого вже там. Нехай у мене буде рибний ставок».

Наступного дня, годуючи риб, заєць сумно подумав:

«Ці риби справді дуже милі. Просто незвичайні риби».

А на третій день заєць був геть сумний. Він думав:

“І як же це я раніше жив без рибного ставка?”

Такими думками заєць просто намагався втішити себе, а насправді він розумів, що зайцю рибний ставок зовсім ні до чого. Однак не міг він кинути риб напризволяще і тому продовжував їх годувати.

Але одного прекрасного дня зайцеві набридло розводити риб. Він виловив їх із ставка, засмажив і запросив гостей на святковий обід.

— Заєць буде частувати рибними стравами, — обговорювали запрошення звірі. — На такий великий бенкет, ніяково йти з порожніми руками.

І кожен із них узяв із собою подарунок для зайця. Лисиця принесла лампу, ведмідь кошик для ягід, кабан лопату, борсук мотику, лелека кухоль, а їжак тарілку. Всі вони залишилися дуже задоволені частуванням і в один голос заявили зайцю:

— А ти справді непогано придумав — влаштувати такий чудовий рибний ставок.