Ключик від чарівного будинку

Летіла маленька пташка і тримала у дзьобику ключик. А цей ключик був непростий, а від чарівного будинку, в якому живуть добрі справи.

Раптом пташка випадково відкрила дзьобик, і ключик упав. Та не на землю, а у величезну, глибоку калюжу. Пташка намагалася дістати його самотужки, але нічого у неї не вийшло. Вона була така малесенька.

Сидить пташка і думає: «Як же мені дістати цей ключик?» Побачила вона котика і попросила його про допомогу.

– Я б залюбки тобі допоміг, але боюся води, – сказав котик і пішов далі.

Потім пташка попросила про допомогу песика, який пробігав повз неї.

– Пташечко, я б допоміг тобі дістати ключик з калюжі. Але якщо я злізу у калюжу, то стану мокрим та брудним, і хазяїн мене насварить.

Сидить пташечка і розмірковує: «Що ж мені робити? Якщо я не дістану ключик, то не зможу відкрити чарівний будиночок. А якщо я його не відкрию, то добрі справи залишаться зачиненими назавжди. І що ж виходить, тепер у світі не буде добрих справ, а будуть одні погані?» Від таких думок пташці стало ще сумніше, і вона заплакала.

Тут з-за хмарки визирнуло сонечко.

– Не плач, пташко. Зараз я прогрію цю калюжу своїми теплими промінчиками, і вона зникне. Щоправда, доведеться почекати – мені на це потрібен час.

Пташка зраділа і стала чекати, поки сонечко висушить калюжу.

Коли калюжа стала маленькою і зовсім неглибокою, пташка підлетіла й підняла свій ключик.

– Дякую, сонечко! Тепер завдяки тобі я відкрию чарівний будиночок з добрими справами. А я так боялася, що вони будуть замкненими назавжди, і у світі не буде добра!

Сонечко посміхнулося і сказало:

– Пташечко, лети швидше, випускай добрі справи. Але пам’ятай, що, добро живе не лише в твоєму чарівному будиночку. Воно живе в серцях людей, вміє підбирати ключики до складних замків і перемагати зло, варто лише цього захотіти.