Курчатко Половинка

Жило колись на світі таке курча, що в нього замість двох лапок — одна, замість двох крил одне, замість двох вух одне, а ось спритності та хитрості йому було не позичати — на десятьох вистачило б.

Зустрів він одного разу чоловіка, а той  йому й каже:

— Половинко,  Половинко! Чи не віднесеш ти цей гаманець? Кому й куди, я скажу.

Курчатко Половинка відповідає:

— Чому б не віднести, віднесу.

І пішов. Іде-йде, далеко пішов, нікого по дорозі не зустрів. Раптом, звідки не візьмись, на дорозі Драбинка.

— Ти куди йдеш, Половинко? – Запитує.

— Гаманець несу в одне місце.

— Візьмеш мене з собою?

— Чому не взяти, візьму.

Чи багато, чи мало пройшли, зупинилася Драбинка:

— Ой, Половинко, я так притомилася, не можу далі йти!

Пожаліло курча Драбинку:

— Залізай до мене на крило, понесу тебе.

Недалеко пройшло курча, дивиться — Річка.

— Ти куди йдеш, Половинко? – Запитує.

— Гаманець несу в одне місце.

— Хочеш, я піду з тобою?

— Як не хочу, ходімо.

Далеко зайшли Курчатко, Драбинка та Річка.

— Ой! Я так втомилася, немає більше сили, ноги підкошуються, — каже Річка.

А Курчатко Половинка жваве та веселе, ніби в дорозі й не було.

— Залізай і ти до мене на крило. Я тебе понесу.

Іде собі та йде, втоми не знає. Незабаром зустрічає Курчатко Лисичку.

Лисичка теж питає, куди він іде і чи не візьме її з собою. Але відійшли трохи, тут і лисиця втомилася, ледве тягне ноги. Курчатко Половинка каже:

— Залізай до мене на крило, я тебе понесу з Річкою та Драбиною.

Ішли вони, йшли, бачать, будинок стоїть. А в тому будинку жила людина, якій цей гаманець треба було віддати. Віддло Курчатко гаманець, а той чоловік був недобрим, справжнім негідником: хап Курчатко і кинув його в колодязь. Курчатко Половинка як закричить:

— Драбинко, Драбинко, злазь та рятуй мене!

Притулилася Драбинка до стінки колодязя. Курчатко вилізло нагору і не втопилося.

Недобрий чоловік знову спіймав Половинку, відкрив піч  і засунув його туди. А там жара! Ось-ось згорить курчатко!

— Річко, Річко, — кличе Половинка, — злазь та рятуй мене!

Злізла річка та залила вогонь. Тільки одна шпора на лапці у курчатка обгоріла: другої лапки в нього й так не було. А господар знову хап Половинку і замкнув у загоні. А як прийшов вечір і сонечко закотилося, відніс його до курника. У курнику курей та півнів повним-повнісінько, все великі, міцні.

Накинулися вони на Половинку і ну його клювати та щипати.

— Лисичко, Лисичко, залазь,  допомагай! — кличе курча.

Застрибнула Лисичка — всіх курей і розігнала.

А Половинка хап у недоброго чоловіка гаманець і навтьоки! Роздало воно гроші друзям — Драбинці, Річці, Лисичці, і зажили вони всі разом дружно та весело.