Меніщастить

Жила-була на світі старенька, і була в неї дочка, дуже вправна пряха. Почув про майстриню король, захотів на неї подивитися. Прискакав він верхи на коні до бабусі і почав розпитувати про дівчину-майстриню. А старенька давай хвалитися, дочку свою нахвалювати. І сама не помітила, як бовкнула про неї те, чого насправді не було, — мовляв, уміє дівчина золоті нитки із соломи та глини прясти.

— Золото із соломи та глини? – здивувався король. — Таку майстриню треба взяти до палацу.

Поселили бідну дівчину в королівських покоях, привезли їй віз соломи та мішок глини і залишили одну — хай золото спряде. Але як не намагалася дівчина прясти золоту нитку, нічого не виходило.

Заглянув до дівчини принц і пообіцяв:

— Спрядеш золоту нитку, візьму тебе за дружину.

Але солома на золото ну ніяк не перетворювалася!

Плаче пряха гіркими сльозами, а що робити не знає. Раптом, звідки не візьмись, гном. Простягнув він дівчині сірі рукавички і сказав:

— Одягни рукавички, допоможуть вони тобі спрясти золоту нитку. А умова у нас буде така: даю тобі три дні. Як що не дізнаєшся моє ім’я за цей час, станеш моєю дружиною.

Дівчина так боялася королівської немилості, що погодилася на умову гнома та взяла рукавички.

А гном одразу зник.

Тільки вона одягнула рукавички і почала роботу, як із пряжі потягнулася золота нитка, та так швидко тягнеться, так рівненько, що дівчина ледве встигала пропускати її крізь пальці.

А час минав, пролетіли три дні, настав вечір. Ось-ось прийде гном за пряхою. Тільки імені його дівчина так і не дізналася. Доведеться, видно, стати дружиною гнома.

Ось уже сонечко почало опускатися за ліс, полилися струмком сльози в дівчини. Побачив її в такому стані принц і вирішив розвеселити:

– Не плач, я тобі зараз таке розповім! Гуляв я сьогодні лісом, раптом дивлюся — на галявині гном танцює, незграбно так, іспіває:

Таке ім’я — «Меніщастить»

не відгадати нареченій.

Як тільки сонечко зайде,

дружиною моєю стане.

Схопилася дівчина — тепер вона знає, як звати гнома, тепер вона врятована.

Тут раптом відчинилися двері і з’явився сам гном.

— Твоє ім’я Меніщастить, — крикнула пряха, знімаючи рукавички. — Я вільна!

Гном вибіг надвір, і більше його ніхто не бачив, навіть рукавички не встиг забрати.

А принц узяв дівчину за дружину.