Падишах і садівник

А ще розповідають, проїжджав якось падишах повз сад і побачив за парканом старого, що садив персикове дерево.
— Гей, старий, — звернувся падишах до садівника, — твоє життя хилиться до заходу сонця, ти вже не дочекаєшся плодів цього дерева, навіщо такі турботи?.. Ну, знаю, знаю, ти скажеш: «Батьки наші трудилися для нас , а ми маємо працювати для нащадків». Але дай відповідь, чи є сенс думати про минуле, яке пішло в пітьму, і про майбутнє, яке ще не вийшло з пітьми? Адже тільки сьогодення належить нам.
— Тобі, володарю, не зрозуміти садівника! – відповів старий. – Ти не хочеш згадувати минуле – значить, воно в тебе таке, що краще б його зовсім не було. Ти не хочеш думати про майбутнє, отже, ти його боїшся. Тож не заздрю я твоєму сьогоденню!