Патриція й дзеркало

Патриція була дуже гарною дівчинкою. Вона постійно крутилася перед дзеркалом.

Дівчинка дуже любила це дзеркало, воно стало для неї другом, якому найбільше довіряла. Розповідала йому про всі свої проблеми й забаганки.

Патриція була дуже легковажною, її хвилювало лише одне – щоб завжди модно вдягатися. Вона цікавилася тканинами, модними кольорами, капелюшками й сукнями.

Заворожена своєю вродою, дівчинка показувала перед дзеркалом усі свої сукні, і якщо якась йому не подобалася, відразу ж відкладала її.

Одного дня Патриція прокинулася й відчула, що в неї свербить ніс. Дуже схвильована, вона зіскочила з ліжка й побігла до свого друга-дзеркала, щоб поглянути на своє обличчя.

Надійний друг, безперечно, покаже їй, що сталося. Коли дівчинка глянула в дзеркало, вірний друг справді показав їй носа з великим червоним прищем.

Прищ спотворив ціле обличчя.

Як завжди, дзеркало говорило Патриції правду. Важко було приховати прищ, який блищав, як знак “стоп” на перехресті.

Патриція образилася на дзеркало за те, що воно їй показало. Вона сподівалася, що друг запевнить її, що ніщо не може затьмарити краси її обличчя.

Розгнівана дівчинка вирішила, що більше ніколи не буде радитися з дзеркалом і викинула його на сміття.