Під грибом
Сутєєв Володимир
Якось застав Мурашку сильний дощ.
Куди заховатися?
Побачила Мурашка на галявині маленький грибок, добігла до нього і сховалася під його капелюшком.
Сидить під грибом — чекає коли дощ скінчиться.
А дощ йде все сильніше і сильніше.
Повзе до гриба мокрий Метелик:
— Мурашко, Мурашко, пусти мене під грибок! Промокла я — летіти не можу!
— Куди ж я тебе пущу? — відповідає мурашка. — Я одна тут сяк-так ледве вмістилася.
— Нічого! Буде тісно, та затишно.
Пустила Мурашка Метелика під грибок.
А дощ ще сильніше…
Біжить повз Мишка:
— Пустіть мене під грибок! Вода з мене покотом тече.
— Куди ж ми тебе пустимо? Тут і місця нема.
— Потісніть трошки!
Потіснилися – пустили Мишку під грибок.
А дощ все ллє і не перестає.
Повз гриб Горобець скаче і плаче:
— Намокли пір’їнки, втомились крильця! Пустіть мене під грибок обсохнути, відпочити, дощик перечекати!
— Та тут і місця немає.
— Посуньтеся, будь ласка!
— Гаразд.
Посунулися — знайшлося і Горобцеві місце.
А тут Заєць на галявину вискочив, побачив гриб.
— Сховайте,— кричить,— рятуйте! За мною Лисиця женеться!
— Шкода Зайця, — каже Мурашка. — Давайте потіснимося.
Тільки заховали Зайця — Лисиця прибігла.
— Зайця не бачили? – Запитує.
— Не бачили.
Підійшла лисиця ближче, понюхала:
— А чи не тут він заховався?
— Де йому тут ховатись!
Махнула Лисиця хвостом і пішла.
На той час дощик закінчився — сонечко визирнуло. Вилізли всі з-під гриба — тішаться.
Мурашка замислилася і каже:
— Як це так? Раніше мені одному під грибом тісно було, а тепер усім п’ятьом місце знайшлося!
— Ква-ха-ха! Ква-ха-ха! — засміявся хтось.
Всі подивилися: на капелюшку гриба сидить Жаба і регоче:
— Ей, ви! А гриб-то…
Не договорила і поскакала.
Подивилися всі на гриб і здогадалися, чому спочатку одному під грибом тісно було, а потім усім п’ятьом місце знайшлося.
А ви здогадалися?