Рачиха та її Син

На світі здавна рідна мати —
І вчителька, і друг свого дитяти…
Рачиха вчить маленьке Раченя,
Що лиш стає на власні ноги:
— Гляди, з сьогоднішнього дня
У тебе, сину мій, свої дороги.
Ти переймай вcю мудрість життєву,
Якою я живу:
Люби в житті
Прямі путі,
Вперед дивись,
Вперед ходи,
Не наживи
Неслави та біди!
— Як саме, ненечко, мені ходити?
Ти не могла б повчити? —
Просив маленький Рак.
Рачиха вчить: — А так…—
І рушила звичайним ладом —
Вперед… задом.

Буває: заклика вперед ходить,
Любить
Нове життя, нові порядки,
А сам він.. ходить задки.