Днів зо три Кузьці роботи на розсаднику немає, тому що гайворони спершу бояться опудал. Налетять із лісу великою крикливою зграєю, тільки замахнуться сісти на лан, аж гульк — “Данило” порожніми рукавами на них махає, “дід Миколайчик” ляскає полами піджака, а …
Пішли ми якось у гості. До Генки. Він нам двері вичиняє з відром у руці. І в коридорі підлога мокра.
– Ой, – ми кажемо, – в тебе так чисто! А де ваш килимок, щоб ноги витирати?
А він:
– …
Не було ще такого літнього ранку — хіба вже каміння з неба,— щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. Де там! Як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже Арсен на ногах.
Почепить через плече стару шкіряну торбу з …
Одного разу, коли Арсен, як завжди, рибалив біля своєї верби, припустив дощ. Вода в річці зробилася сірою та непривітною. Перестало виспівувати й витьохкувати птаство всяк на свій лад, лише дятел стукотів десь недалечко по корі всохлого дерева.
Не клювало, бо …
Ой і проханий же був Юрко! Кличуть його:
— Іди, Юрасику, в піжмурки гратися!
Він не йде, чекає, щоб добре попросили. Знає, без нього не обійдуться.
Або дає хтось із гостей цукерок:
— На ось тобі гостинця.
Так Юрко заховає …
У найдальшому кінці городу, під тином, що виходив на вузьку безлюдну вуличку, любив я сидіти в гарячі літні дні. Тут росла висока кукурудза й золотоголові соняшники, стелилося по землі широколисте гарбузиння, а під самісіньким тином свіжо зеленів високою травою вузенький …
Давно-давно це було.
Було це за тих часів, про які старі наші люди, жартуючи, казали:
— Було це за царя Опенька, як була земля тоненька!
А тоді таки справді був цар, хоч і звався він не Опеньком, а Миколою, і …
— Як тебе звати?
— Калина.
Любомир здивовано зводить брови й перепитує:
— Може, Килина?
Усміх сонячним зайчиком спалахує на губах у дівчини:
— Ні, Калина… Хіба не чув такого імені?
— Хто тебе так назвав?
— А батько з …
На високому стеблі – велика квітка із золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають квітку соняшником.
Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця.
Ось уже сонце …
Яблуня була й не стара, але вже почала всихати, хоч ще родила великі яблука.
Вони достигали аж восени. З зелених повільно ставали білими, а потім непомітно жовтіли і падали.
Інколи навіть у хаті чутно було, як, прошелестівши між гілля, бухкалося …
Пасу я козу. А вона не пасеться. Стала, голову задерла, бородою трясе і мекає, мекає.
Так уже мені вмекалася, що й сили немає терпіти.
Аж тут дід Остап іде та й каже мені:
— Вона ж у тебе, мабуть, води …
Петрусь, як старший, вів Гапочку за руку. Вони вдвох геть загубилися в степу.
— От дурна дівка, ніяк тебе не навчиш. Говориш, говориш до неї, а вона, як глуха. Ну, кажи ще раз. Скільки тобі років?
— Чотири,— відповідала тоненьким …
Катруся вже справжня школярка! Вчиться вона в першому класі і вміє читати: «Оса мала. Мамо, тут оса». Ого, Катруся вміє не тільки читати, а вже й букви пише.
У неї є зошит, і в ньому кожну сторінку розліновано на рядки …
Ну й ловко грає Андрiйко на пищику!
Ви нiколи не чули, як вiн грає?
Пищик у нього як живий. Схоче Андрiйко — i заспiває вiн у нього тоненько-тоненько, як комар. Схоче — обiзветься товсто, загуде, як джмiль. А буває, закукурiкає, …
Крізь ранішній сон чув Матвійко, як мати відчинила віконниці, як сокоріли за вікном кури і вулицею пройшла на пастівник череда. Одна корова довго мукала, мабуть, за телям. Матвійко повернувся на другий бік і натягнув на вухо рядно, а корова все …
— Ах, ароматна Аллина акація! — ахкала Андрійкові Анничка. — А адоніс, а айстри, а айва! Ах! Андрійко — анітелень.
— А аби ананас, апельсин, алича або абрикоси? Андрійку?!
— Атож!
Бичок — білий бочок
Біг бичок — білий бочок. …
У Тимка був песик Лапка. Його привіз дядько з міста.
Тимко дуже любив свого Лапку. Вчив його шукати загублені речі й приносити до хати. Лапка так старанно робив своє діло, що інколи приносив і те, що не велено було.
Восени …
Звідтоді, як у дворі з’явилася Пума — так звали чорну кішку з третьої квартири, — Васі Моргайлу перестало везти. Та воно й не дивно, адже ще колись бабуся застерігала: перебіжить дорогу чорна кішка — чекай невдачі!
І точно. Збирається оце …
Щойно батько і мати ступили на поріг, як Сашко підвівся й з розгорненим підручником підійшов до них.
— Ось — задача. Не виходить,— скупо повідомив він. Мама поставила сумку з хлібом та помідорами по один бік дверей, батько портфеля — …
Першокласниця Леся вчиться у другу зміну, бо їхню нову школу ніяк не добудують. Та Лесю це страшенно тішить. Одне, що вранці можна виспатися досхочу, а друге — вона приходить додому навіть трохи пізніше від мами.
Щойно мама відчиняє двері на …
Вийшло кошенятко на вулицю. Побачило, як горобець з одного дерева на інше перелетів, і сказало:
— І я так можу.
— Не зможеш,— зауважив півник.— Літати можуть тільки птахи, та й то не всі.
— А я зможу,— стояло на …
Надвечір, після роботи, повернувся Осел до свого хліва. Опустив голову в ясла, хрумкає сіно. Раптом чує: в кутку щось заворушилося.
Дивиться — з невеличкого ящичка висовується їжак.
— Здоров! — привітався Осел. — Чого ти тут?
— Я оселився осьде,— …
Лежить Петрик під яблунею.
Підбігла до нього сестричка Оля:
— Петю, як тобі не соромно?
— Що таке? — підвів голову Петрик.
— Бабуся он старається швидше перенести всі гарбузи з городу, бо, кажуть, мороз вночі буде, а ти лежиш …
— За що тебе, Вадику, вчора мама сварила? — запитує Василинка.
— За те, що я осу вбив,— відповідає Вадик.
— І це ти не побоявся зачіпати осу?
— Анітрішечки,— каже Вадик. — Тільки побачив, що вона сіла, я відразу …