Віра

Мне хустинку у руці,

Гірко плаче Віра:

– В мене п”ять було стільців,

А тепер – чорити.

Взявся братик рахувать:

– Один, два, три, чотири… п”ять!

Віро, плакати облиш,

Ти ж на п’ятому сидиш!