Вовк

Жили були чоловік та жінка, і було в них семеро овечок, куце лоша, собака та кішка. Найняли вони пастушка — овець пасти. Ось раз узяв пастушок вузлик з їжею і пішов у поле зі своїми сімома вівцями. Раптом, звідки не візьмись, вовк.

— Ой, які славні овечки! Твої? — питає вовк.

— Мої, — відповідає пастушок.

А вовк і каже:

— Віддай мені вузлик з їжею, а то я одну вівцю з’їм.

— Не віддам, — відповідає пастушок.

Вовк і з’їв одну вівцю.

На другий день пастушок знову взяв вузлик з їжею і пішов у поле вже з шістьома вівцями. А вовк знову тут як тут, і було все, як першого дня: вовк попросив у пастушка вузлик, пастушок не захотів віддати, вовк і з’їв другу вівцю.

І щодня було так само, доки вовк усіх овець не поїв.

Вилаяв господар пастушка і звелів йому куце лоша пасти. Одного разу пішов пастушок у поле глянути за лошатком, а назустріч йому знову вовк.

— Гей, пастушок, віддай мені свій вузлик, а то я в тебе лоша з’їм, — каже вовк.

Не захотів пастушок віддати вузлик — вовк узяв та й з’їв куце лоша.

Повернувся пастушок, розповів, що з ним трапилося.  Господар його вигнав і велів додому не приходити, поки не знайдуться сім овечок та куце лоша.

Робити нічого, довелося пастушку йти, куди очі дивляться, хоч він і знав, що овечок та лоша ніде не знайти, вовк їх поїв. Ішов він, ішов,  зголоднів, розв’язав свій вузлик з їжею і тільки поїсти зібрався, звідки не візьмись — вовк.

— Гей, пастушок, віддай мені свій вузлик, а то я тебе самого з’їм, — каже вовк.

Не віддав пастушок свого вузлика — вовк і його проковтнув.

Чекали, чекали господарі, коли пастушок додому повернеться, а його все немає. Послали вони наймита пастушка шукати. Наймиту теж вовк зустрівся, ось наймит його й питає, чи не бачив він пастушка, та сім овечок, та куце лоша. А вовк йому відповідає:

— Чуєш, як у животі у мене все бурчить та бурчить, там вони сидять, і тобі там місце знайдеться.

І з цими словами – гам! – І з’їв наймита.

Чекають господарі свого наймита, а його нема і нема. Послали вони дівчину-служницю його пошукати. Їй теж вовк назустріч попався, дівчина його й питає, чи не бачив він пастушка, сім овечок, куце лоша та ще хазяйського наймита. А вовк їй у відповідь:

— Чуєш, як у животі у мене все бурчить та бурчить, там вони сидять, і тобі там місце знайдеться.

Гам! – І з’їв її.

Чекає-чекає господар, коли дівчина додому вернеться, а її все немає і немає. Набридло йому чекати, і пішов він сам на пошуки. Зустрів вовка і питає, чи не бачив той пастушка, сім овечок, куце лоша, наймита, та ще й дівчину-служницю. А вовк йому:

— Чуєш, як у животі у мене все бурчить та бурчить, там вони сидять, і тобі там місце знайдеться.

І з цими словами – гам! – І проковтнув господаря.

Довго господиня чоловіка чекала, а він усе не йде, та не йде. Пішла вона сама його шукати. Зустрівся їй вовк, вона його й питає, чи не бачив він пастушка, сім овечок, куце лоша, наймита, та ще й дівчину-служницю, та ще її чоловіка.

— Як не бачив,— вовк їй відповідає,— чуєш, як у животі у мене все бурчить та бурчить, там вони сидять, і тобі там місце знайдеться . Гам! — і господиню теж проковтнув.

Набридло собаці одній в буді сидіти, господарів чекати, і пішла вона їх шукати. Потрапив їй назустріч вовк, вона його й питає, чи не бачив він пастушка, сім овечок, та куце лоша, та наймита, та дівчину-служницю, та ще господаря з господинею. А вовк відповідає:

— Чуєш, мабуть, як у як у животі у мене все бурчить та бурчить, там вони  сидять, і тобі там місце знайдеться

Гам! – І проковтнув собаку.

Не залишилося в будинку нікого, крім кішки, їй теж нудно одній стало. Побігла вона всіх шукати, зустрічає вовка і питає, чи не бачив він пастушка, сім овечок,  куце лоша, та наймита, та дівчину-служницю, та господаря з господинею, та ще собаку.

— Як же, як же,— вовк відповідає,— чуєш, як у животі у мене все бурчить та бурчить, там вони там сидять, і тобі там місце знайдеться

Гам! – І кішку теж з’їв.

Але ж вовк ненажерливий: тісно стало в його животі. Собака з кішкою посварилися, та так зчепилися, що вовчий живіт кігтями  роздерли. І вивалилися звідти пастушок зі своїми сімома овечками, куце лоша, наймит, дівчина-служниця, господар з господинею і собака з кішкою — живі-здорові, цілі й неушкоджені. Накинулися вони всі гуртом на вовка і добряче відлупцювали, ледве втік. А самі, веселі та задоволені пішли додому.