Зозуля та орел

Підвищив раз Орел Зозулю в Солов’ї.
Зозуля, в новім чині,
Поважно сівши на ялині,
Таланти в музиці свої
Тут виявлять пустилась.
Та ба — всі геть летять,
Одні глузують лиш, а інші ще й бурчать.
Моя Зозуля зажурилась
І з скаргою на птиць прямує до Орла.
«Стривайте!» — каже тут: «Як ви ото звеліли,
Я Солов’єм призначена була, —
Чому ж мій спів так ганити посміли?»
— «Мій друже!» — їй Орел: «я цар, не бог же я.
Не можна у біді тобі вже ради дати:
Зозулю Солов’єм я міг звеліть вважати;
Але зробить не міг з Зозулі Солов’я».

Переклад Д. Білоуса