Як білочка дятла врятувала
Сухомлинський Василь Олександрович
Серед зими потепліло, пішов дощ, а потім знову замерзло. Вкрилися льодом дерева, зледеніли шишки на ялинках. Немає чого їсти дятлові: стукає об лід, а до кори не достукається. Б’є дзьобом шишку, а зернятка не вилущуються. Сів дятел на ялині й плаче. Падають гарячі сльози на сніг, замерзають.
Дивиться білка з дупла — дятел плаче. Стриб, стриб, прибігла до дятла.
— Чого це ти, дятле, плачеш?
— Немає чого їсти, білочко.
Жаль стало білочці дятла. Винесла вона з дупла велику ялинкову шишку. Поклала між стовбуром і гілкою. Сів дятел біля шишки та й ну її молотити дзьобом.
А білочка сидить біля дупла й радіє. І білченята в дуплі радіють. І сонечко в небі радіє.
Джерело:
“Бути людиною”
Сухомлинський В. О.
Видавництво: “Белкар-книга”
м. Харків, 2016 р
Бекон
ты нормальный? это сказка для детей которые ещё даже в первый класс не пошли!!!!!
да может показаться что я человек в возрасте, но нет мне 11 лет, а вам молодой человек , пожелал бы
чтоб ваши родители увидели ваш комментарий ,а тоесть на ваш никнейм!! и поговорили
а ты хотябы понял, ЧТО ОН ПИШЕТ ДЛЯ ДЕТЕЙ ЕТОТ АВТОР
Про дятла читати