Як їжачок Буль навчився спати у темряві

Їжачок Буль звик до того, що кожен вечір мама  вкладала  його спати. Але сталось так, що батьки поїхали в далекі краї і малюкові треба було засинати самому. Спочатку йому було зовсім не страшно.

Але одного разу він зустрівся зі своїм другом зайцем По. Той любив поговорити і розповідати різні плітки та страшні історії. Зайчик почав лякати їжачка привидами, які забирають звірят, що не з’їли за день десять яблук.

Буль відразу подумав, що це нісенітниця. Ну навіщо їсти десять яблук? Чому не десять груш? Чому саме десять, а не вісім? Їжачок лише посміхався і слова По пролетіли повз вуха.

Він розумів, що заєць любить вигадувати різні байки, і що привиду все одно, хто скільки яблук з’їв. Та й взагалі, привидів швидше за все не існує. Але з настанням сутінок Булю ставало все більш моторошніше і зовсім не по собі.

Мамина казка повинна була допомогти йому, але ось розповісти її було нікому, мама була дуже далеко.

Ніч того дня дуже лякала Буля. Їжачок намагався відволіктися як міг. Він почитав книгу, подивився телевізор, декілька разів сходив на кухню до холодильника. Але як тільки він лягав в ліжко, йому ввижався привид.

– Як це нерозумно, привидів не існує, – повторював собі їжачок Буль.

Страх перемагав його розум і сковував тіло. Почувши шерех вітру або шум пакета на кухні, їжачок здригався. Його ручки і ніжки напружувалися, спина горбилась, тіло нібито хотіло захистити його від небезпеки. Розуму не вдавалося побороти страх темряви. Тоді Буль пішов на кухню і дістав з шухляди яблуко. Він з’їв його, хоча не був голодний.

– Тепер ти задоволений, привид? – запитав Буль і ліг в ліжко.

Вітер за вікном став ще сильнішим, він заважав спати і колихав гілки дерев. Заснути було ще важче, здавалося, ніби привид розізлився і вимагає у їжачка бути повністю йому покірним. Тоді Буль знову пішов на кухню і з’їв ще три яблука.

Живіт був наповнений яблуками, але страх не покидав їжачка. Всю ніч малюк тремтів і намагався запхати в себе ще шість яблук. О третій ночі він покінчив з яблуками і з спокійною душею заснув.

Прокинувся Буль тільки на обід, коли сонечко піднялося високо, а на вулиці було дуже спекотно. До нього знову прийшов в гості зайчик По.

– Ти знаєш, що сьогодні місяць піднявся ще вище. Це значить, що сьогодні тобі доведеться з’їсти п’ятнадцять груш, щоб привид не злився. – з розумним виглядом промовив зайчик.

– Це якісь дурниці. Привидів не існує. – відповів Буль. Він не хотів зізнаватися, що уночі зробив те, що сказав йому заєць і підкорився своїм страхам.

Знову надходила ніч, а їжачок все ще не міг заснути. Йому знову всюди ввижалися привиди. Він дивився на груші в ящику, але вирішив, що в цього разу не буде виконувати безглузді поради зайця. Щоб відволіктися, Буль зателефонував своїй подрузі – Жирафі Куку.

– Уявляєш. Я не можу заснути другу ніч поспіль.

– Це все через те, що ти сам вдома. Мама вкладає тебе спати раніше, тому ти вчасно засинаєш і вчасно прокидаєшся. А ось якщо прокидатися дуже пізно, то і засинати потім рано не хочеться. Обов’язково постав собі будильник на сьому ранку Тоді ти заснеш дуже швидко.

– Дякую за пораду! – зрадів Буль. Справжні друзі не лякають привидами, а бажають тобі найкращого. Буль попросив ще одну пораду у Жирафи. – Але що ж мені робити з привидом? Я дуже боюся його.

– Ти ж знаєш, що його не існує! А слова зайця – це його фантазії. Піди на балкон і викинь груші далеко-далеко. Ніби ти цілишся в слова зайця і його вигаданого привида.

Буль узяв п’ять груш і пішов на балкон. Він уявив, що перед ним стоїть привид, якого збудував По. Їжачку така іграшка зовсім не потрібна, а По забирати її не хотів. Ось і потрібно було взяти і розбити привид грушкою. Буль замахнувся і розбив  статую своїх страхів.

Але і після цього заснути йому не вдалося і  їжачок почав читати захоплюючу книгу. Книга так поглинула увагу, що він непомітно заснув.

Ой, як важко було Булю прокинутися зранку. Хотілося лягти на подушку і ще трошки подрімати

Буль примусив себе почистити зуби і зробити зарядку. Потім він поснідав і вмив свої голочки.

Заєць По хотів знову зайти до нього в гості, але Буль відповів, що буде зайнятий. Він більше не хотів слухати його дурниць.

Їжачок купив цукерки і банани і пішов у гості до Жирафки. Адже це її мудрі поради допомогли їжачку заснути.

В гостях у Куку було дуже весело, тепло і затишно. З посмішкою на обличчі Буль повернувся додому і солодко заснув у своєму ліжечку.

Нічні страхи втекли, бо в душі їжачка було дуже багато любові і тепла.