Хто найшвидший?

Сидить заєць під кущем. Побачив його вовк, питає:

— Ти що, братику, все під кущами ховаєшся? Весь зігнувся. Мабуть, уже бігати розучився?

А заєць йому:

— Біжимо наввипередки?

— Гаразд, — погодився вовк. — Тільки от приятелів дочекаюся.

А вони тут, як тут. Прийшла росомаха – гострі зуби, міцні ноги. Бурий ведмідь притупав. Великий. Сильний. Де настане – яма робиться.

— Ну що ж,— каже вовк,— можна й починати. Всі зібралися.

Оглянув їхній заєць.

— Де ж мені вас всіх обігнати! – Насміхається.

Встромили в землю довгу жердину, хутром обшиту, — палицю змагань. Хто першим прибіжить — тому ця жердина нагородою буде. В ряд вишикувалися — і разом бігти кинулися!

А назад поверталися вже не разом.

Першим примчав заєць.

Вовк прибіг надвечір.

Росомаха вночі повернулася.

Бурий ведмідь на наступний день приплентався.

Походжає заєць навколо них, посміюється:

— Ну, хто найшвидший?

А ті й слова сказати не можуть – від бігу захекалися, ніяк не віддихаються.

Взяв заєць палицю змагань. Кого не зустріне — усім про свою перемогу розповідає, палицею хвалиться.

Іде мишка.

— Що нового? – Запитує.

— Та ось, — відповідає заєць, — усіх у бігу переміг.

— О-о, то це про тебе всі кажуть: «Ну й заєць! Який швидкий!

Заєць зовсім ніс догори задер, розхвалився:

— Немає в тундрі звіра швидшого за мене! Я найвправніший бігун!

А мишка йому:

— Давай перевіримо, хто з нас найспритніший? Побіжимо наввипередки?

— Це з тобою наввипередки бігти?! – Сміється заєць. — Та я ведмедя випередив. Росомаху випередив. Вовка позаду залишив. А ти, хочеш зі мною змагатися!

Образилася мишка.

— А все ж таки, — каже, — давай спробуємо. Біжимо до тієї гори — і назад сюди.

— Так і бути, біжимо, — погодився заєць.

Підтягнули паски тугіше, чоботи поправили і побігли. Недалеко пробігли, а мишка непомітно за ближню купину — шмиг — і сховалась, у високу траву присіла.

А заєць мчить! Думає: “Мишки попереду не видно – я першим біжу!” І ще швидше припустився.

Ну, а мишка бігти не стала, нишком до призначеного місця повернулася, зайця чекає. Підбігає заєць, а вона йому кричить:

— Гей, я вже тут! Тебе чекаю!

Злякався заєць: як так, щоб якась мишка та його, найвправнішого зайця, обігнала?

— Побіжимо ще раз, — каже.

Знову побігли.

— Гей, заєць, наздоганяй! – крикнула мишка. А сама й не думала бігти, знову за ближньою купиною в густій траві сховалася, крадькома до призначеного місця повернулася.

Добіг заєць до повороту, стрімголов назад мчить. Став він підбігати, мишка з трави вилізла, кричить:

— Гей, заєць, де ти пропадав? Я тебе вже зачекалася!

Заєць так втомився, ноги не тримають, на землю без сил впав.

А мишка хитро примружилася і питає:

—  Ну як, заєць? Набігався? Що ж не хвалишся — хто в тундрі найшвидший? Га?⠀⠀