Куточок для неслухняних
Коли маленький Павлик себе погано поводив, мама ставила його у куток в коридорі – щоб він подумав над своєю поведінкою. Чому в коридорі? Тому що там не було нічого цікавого, що могло відволікти хлопчика від важливих роздумів. Бувало, Павлику довго доводилося обмірковувати свою погану поведінку, тому він не любив стояти в куточку. «Що ж ти, Павлику, такий неслухняний?», – казала хлопчику бабуся, яка приходила у гості та часом бачила, як він стояв у кутку.
Якось Павлик гостював у бабусі і помітив, що в коридорі у кутку стоїть віник.
– Бабусю, а чому ти поставила віник у куток? – здивовано запитав хлопчик. – Хіба він був неслухняним? Може, погано замітав?
Бабуся засміялася у відповідь:
– Та ні, онучку, віник себе добре поводив. Просто тут, у кутку, для нього знайшлося підходяще місце.
Павлик трохи подумав, а потім запитав у бабусі:
– А якщо я буду неслухняним у тебе в гостях, куди ж ти мене поставиш? Адже куточок у коридорі вже зайнятий віником?
– То нічого, Павлико, заради тебе віник поступиться своїм місцем, – відповіла бабуся. – Але ж ти не збираєшся погано себе поводити?
Павлик пообіцяв, що буде слухняним і не збирається займати у віника його місце. І дійсно, весь тиждень хлопчик намагався поводити себе добре. Він слухався бабусю, добре їв, допомагав мити посуд, сам вбирав своє ліжко та складав речі на стільчик. Так за цілий тиждень віник жодного разу не поступився Павлуші місцем.
Хлопчик чомусь подумав, що якби в нього вдома куточок для неслухняних був зайнятий віником, то Павлик сам би став більш слухняним. А ви як думаєте?