Лісова відлига

Ой, яка це була м’яка, тепла відлига!.. Кружлялися сніжинки, і в лісі пахло весною. Їжачок сидів на ґаночку свого дому, нюхав повітря й посміхався.

«Не може бути, — думав він, — що ще вчора в лісі тріщали дерева й сердитий Дід Мороз скрипів під вікнами своїми величезними валянками, а сьогодні його взагалі немає! Де ж він?»

І Їжачок задумався над тим, куди міг заховатися Дід Мороз.

«Якщо він заліз на сосну, — міркував Їжачок, — тоді десь під сосною стоять його великі валянки. Навіть Ведмедик не може залізти у валянках на сосну!

Якщо він заховався під лід, — міркував далі Їжачок, — тоді десь на ріці конче мусить бути дірка, і з неї повинна валувати пара. Адже Дід Мороз сидить у валянках на дні й дихає. А якщо він пішов геть із лісу, я обов’язково побачу його сліди!»

І Їжачок став на лижі й побіг між деревами. Але під жодним деревом не було валянків, на ріці він не побачив жодної ополонки й ніде не знайшов слідів.

— Діду Морозе! — гукнув Їжачок. — Ти де-е-е-е?..

Але було тихо. Лише сніжинки кружлялися навколо, і десь далеко-далеко стукотів Дятел.

Їжачок зупинився, заплющив очі й уявив собі красивого Дятла з червоними пір’їнками й довгим носом. Дятел сидів на верхівці сосни й час від часу відкидав голову назад, прищулювався й, немов розсердившись, стукав носом: «стук!» Порскала соснова кора і з м’яким шарудінням осипалася в сніг…

«Певно, Дятел знає, де Дід Мороз, — подумав Їжачок. — Він сидить високо, і йому все видно».

І він побіг до Дятла.

— Дятле! — ще звіддаля загукав Їжачок. — Ти не бачив Діда Мороза?

— Стук-стук! — сказав Дятел. — Він пішов!

— А де його сліди?

Дятел звісив носа до Їжачка, прищулився, глянув на нього й сказав:

— А він пішов без слідів!

— Як це? — зачудувався Їжачок.

— А дуже просто! Припливла хмара й опустилася низенько. Дід Мороз закинув спочатку на неї валянки, тоді заліз сам і поплив…

— Куди? — запитав Їжачок.

— Світ-за-очі. Стук-стук! — сказав Дятел.

І Їжачок, заспокоєний, пішов додому й по дорозі уявив собі засніжений Світ-за-очі, по якому ходить, напевно тепер Дід Мороз і скрипить своїми величезними валянками.