На кладці

До вузенької кладки, що лежала над каламутним струмком, підійшла бабуся з кошиком. З острахом ступила на дошку й тихенько подибала. На середині потічка кладка хитнулася, бабуся зойкнула й завмерла.
Неподалік Андрійко з Тимком пускали паперові кораблики. Швидка весняна вода підхоплювала їх і несла до глибокого яру.
Побачили хлопці бабусю й засперечалися, чи вдасться їй пройти по вузькій дошці без палиці.
— А от побачимо, — сказав Тимко.
Тим часом бабуся не втрималася на кладці й оступилась у воду, набравши повні черевики.
Хлопці підбігли до неї, допомогли вибратися.
— Спасибі, мої ластів’ята, — подякувала старенька і з кошика дістала хлопцям по яблучку.
Але Андрійко з Тимком почервоніли і, не взявши гостинця, побігли геть.