Олень на тому березі

Про які тільки дивовижні пригоди, що з ним траплялися, не розповідає Денискові й Варочці Валерка! І так розказує, що не одразу збагнеш, де правда, а де вигадка.
Хочете побачити оленя? — таємниче прошепотів він цього разу.— То я покажу.
— Розкажи комусь іншому! — всміхнувся Дениско.— Олені в нас не водяться. От лосі в нашому лісі є. І дикі кабани, й лисиці…
— А ще — борсуки и зайці,— додала Варочка.
— Не вірите? — аж образився Валерка.— Тоді увечері, як стемніє, підемо до річки. Не побоїтеся?
— Думаєш, ти один сміливий! — і собі образився Дениско.
Коли село оповили густі сутінки, вони вирушили до Десни.
Ішли через городи вузенькою стежкою, над якою посхилялися лапатолисті соняшники. Зараз здавалося, що то казкові велетні вишикувалися обіч і про щось перемовляються.
Зупинилися на деснянській кручі.
Внизу плюскотіла вода, а далі була темрява, ледь білів піском протилежний берег.
— Ну, де ж твій олень? — запитав Дениско.— І як його розгледиш оце тепер?
— Зачекайте, поки вигляне місяць,— відповів Валерка.— Тільки пильно дивіться.
Дивилися пильно, та не бачили, як пробирався олень лозами, перебродив озера й затоки. Аж тут вигулькнув із-за хмари місяць, і вони помітили силует оленя вже тоді, коли спинився він на шпилі піщаної коси і припав до місячної доріжки на тихій воді. Пив позолочену місячним сяйвом воду і сам ставав від того золотим.
— Ой, дивіться, у нього роги світяться! — прошепотіла Варочка.
— Ну що? — торкнувся Денискового плеча Валерка.
— Красивий! — захоплено сказав Дениско.
Удень вони купалися навпроти піщаної коси. І там, де вчора стояв олень, на самому шпилі, Дениско побачив вимоклий у воді, висушений сонцем і вітрами, почорнілий, дивно покручений вербовий корч. Дениско нічого не сказав про те Валерці й Варочці. Він тільки подумав: це, мабуть, олень перекидається на день у корча, аби його не натрапили якісь браконьєри. І ще Дениско подумав, що увечері вони знову підуть дивитися на золоторогого оленя…

Василь Чухліб. “Олень на тому березі”. Оповідання для дітей. Художник Наталія Аксьонова. Київ, видавництво «Веселка», 1987 рік