Оповідання для дітей — сторінка 31

Чи може одна ворона подолати собаку?
Ясно, що не може.
Скільки ж треба тих ворон, щоб собака перелякався і втік?
Я був думав раніше, що й ціла зграя ворон не подужає собаки — де ж їм!
Собака як гавкне, як …

Зимою мурашів не видно. Вони схова­лися під землею, затулили дірочки і ждуть, поки стане тепло.

Коли настане весна і буде тепло, мураші повідтуляють дірочки і повилазять на сонечко. Є колючий такий будяк, і на тому будяку живуть зелененькі малесенькі тлі. …

Я жив ціле літо в маленькому місті.

Учителював і вчився сам. У мене була кімнатка, відділена від кухні дощаною перегородкою. На кухню часто ходив фокстер’єр Джек — маленький собачка, але дуже завзятий.

Ми познайомилися з ним надворі, і він став …

До нас приблудилося кошеня, і ми взялися його вчити. Хто його зна, як треба вчити котів, то ми й стали його вчити по-собачому.

—Ляж! — І котик лягає і дивиться на нас, що ми йому дамо за це.

—Вперед! — …

Зубрик сидів за партою сам, принишклий і насуплений.
Кругла голова з рудим коротким волоссям вгрузла в плечі. Маленькі зіщулені очі не бачили нічого, крім блискучого ріжка портфеля, що лежав перед ним.
Нікого попереду, нікого позаду. Сам один. Тільки в другому …

На день народження Андрійкові подарували велосипед «Орлёнок». Синій, з блискучими щитками на колесах, з дзвінком і навіть із запасною камерою. Ну точнісінько такий самий, на який вони з батьком напередодні роздивлялися в універмазі. Тільки тоді Андрійко й гадки не мав,, …

Ох же і свищика подарував дядько Гнат Вадикові! Як справжній соловейко виспівує. Ні в кого у дворі такого нема. Хлопці так і ходять за ним табунцем, все канючать: дай посвистіти! Навіть пташки на деревах, як зачують свист, і собі починають …

Вовка не ввійшов, а влетів у кімнату. Ще від дверей він кинув портфель на диван, а сам закружляв навколо стола у неймовірному танці, який танцювали, напевно, лише предки людства.
— Ленко! Ура! — заверещав він на всю кімнату.
— Тихше, …

— Гей, дівчата! — лунко розлігся по лісу дзвінкий Зінчин голос— А що я знайшла-а-а!
Дівчата, які збирали неподалік гриби, недовірливо повернули голови в її бік, зупинились.
— Який же ти сердитий! Справжній злючка-колючка, — голосно розмовляла Зінка з кимось …

Всі хлопці і дівчата нашої ланки безнадійно похнюпили носи. Хіба ж тут не зажуришся, коли до змагань лишилося три дні, а модель нашого човна — і якого човна! — ще не готова! І що найприкріше, її головного і єдиного конструктора …

Невідкритих земель більше нема. Всі найвищі вершини підкорено. Кругом світу пішки не помандруєш: або міліція заверне, або в море влізеш. Але ми з Максимом не журились. Он писала ж «Пионерка» про школярів, які зробили наукове відкриття: вивели новий сорт скоростиглих …

Максимко, Тошка й Павка разом ішли додому. Був погідний початок вересня. По-літньому пригрівало ласкаве сонце. Хлопці не поспішали — ішли ж бо з уроків, а не на уроки. Чвалали поволеньки, хвацько підбиваючи ногами брунатні каштани, які від легкого подиху вітру …

Тошка, насвистуючи, не чекаючи сьогодні вже ніяких пригод, повертався додому. Глядь — а на сходах сидить… Павка. З-під поли його куртки визирає цуценя — морда чорна, очі сумні. Та й у Павки — вигляд не веселіший.
Тонша підійшов, присів навпочіпки, …

Вовка піднімався сходами не кваплячись, важко переставляв ноги по східцях, наче ніс відра з водою. «Ну й дивна ж річ — настрій,— міркував собі Вовка.— Як швидко він може змінюватись! Ще зранку все було так добре, і раптом— на тобі!» …

Жив-був Хлопчик.

Невеличка людина п’яти років. У найпівденнішій кімнаті квартири, на шостому поверсі будинку. У нього були Тато, Мама та Кіт. Часом з’являвся Старший Брат.

Загалом, якби хлопчика попросили написати про себе книгу, він би почав саме так.

*

Тато, …

Одного дня тихе болото ніби хтось збурив. Невідомо хто, але всі його мешканці — постійні й тимчасові — гомоніли, лементували, галасували, били себе в груди. Доводили одне одному і всім разом — хто на що здатен, хто що уміє і …

Рано-вранці, коли ще всі діти сплять, тихенько виходить зі своєї схованки на леваді Туманець. Позіхає, потягається, а потім бере голубу лієчку і рушає на городи.
Кропить картоплю, і вона збадьорюється, прокидається від сну. Кропить лапате гарбузиння і в гарбузові квітки, …

Коли на Роменовий луг приходить весна, першими прокидаються від зимової дрімоти джмелі. Підкріпившися медом, якого трохи лишилося в запасниках, вилітають надвір. Всідаються на даху хатинки з моху, трави та гілочок і починають настроювати свої інструменти — цимбали, скрипки, тромбони. А …

Чи знаєте ви, що в кожному лісі є своя пошта і, звичайно, поштарі?
У Золотому бору поштаркою була сорока Чара. А яку пошту вона носила? Усяку. Пішли он зайці на далекий город аж за Синє озеро капусту заготовляти. День, другий, …

Сонце піднялося високо над будинками, над верхівками тополь, один його промінь упав на люстерко, що стояло на старому серванті, і тут по стіні застрибав Сонячний Зайчик.
—    І скільки можна спати! — промовив він.— Давайте гратися! Бо вже день давно.…

У заростях диких мальв, що всеньке літо, аж до пізньої осені квітнули червоно, рожево, біло, стояла невеличка хатина. А жила в ній пишнохвоста лисиця, яку звали Мальвіною.
Лисиця рідко сиділа вдома. Щоранку її розбуджував стукіт дятла, кузня якого була на …

Цілий день перебиралися ведмеді до нової хати. Тато з мамою переносили меблі, посуд, а ведмедик Клиш-Клиш — свої іграшки.
—    Чи нічого не забулися? — час від часу перепитував тато.
—    Та наче все взяли,— відповідала мама.
Коли нарешті полягали …

У неділю сонячний день покликав Сашка і його тата в садок до роботи.

Вони згортали перепріле за зиму торішнє листя кожен своїми граблями. Ще взимку батько виготовив для сина залізні граблі, лопату і сапу. Звичайно, кожна ця річ відрізнялася від …