Казки на ніч — сторінка 128

Летіло листя, гудів вітер, була в лісі осінь…
Їжачок вийшов з свого будиночку з коромислом на плечі та пішов до криниці.
Вода в криниці була синя, холодна і виблискувала, наче дзеркало. Їжачок сів на березі та подивився у воду.
З …

Старий Крокодил довго спав на березі річки, засунувши пащу в пісок і зануривши хвіст у воду.
Йому снилося, ніби він не Крокодил, а великий зелений птах, що летить над усією Африкою.
Унизу гуляють жирафи, бігають леви, а він летить і …

Щовечора Їжачок приходив до Ведмедика в гості рахувати зірки.
Вони сідали на колоду та, посьорбуючи чай, дивилися на зоряне небо.
Воно висіло над дахом, одразу за димарем.
Праворуч від димаря були Ведмедикові зірки, а ліворуч – Їжачкові.

Спочатку Їжачок йшов …

Ого, які кучугури намела завірюха? Усі пеньки засипало снігом. Сосни глухо рипіли і розгойдувалися від вітру, і тільки трудівник — дятел довбав і довбав десь угорі, ніби хотів продовбати низькі хмари і побачити сонце.
Їжачок сидів у себе вдома біля …

Була зима. Стояли такі морози, що Їжачок кілька днів не виходив зі своєї хатинки, палив у печі і дивився у вікно. Мороз прикрасив віконце різними візерунками, і Їжачку час від часу доводилося залазити на підвіконня дихати і терти лапкою замерзле …

Якось із міського зоопарку втік Слон.
Це така звична історія, що мені було б навіть ліньки її розповідати, якби Слон втік удень і пішов вулицями, заважаючи автобусам, тролейбусам, заходячи до магазинів і дивуючи перехожих. Звичайно ж, тут за ним ув’язався …

Зранку падав сніг. Ведмедик сидів на узліссі на пеньку, задерши голову, рахував і злизував сніжинки, що впали на ніс.
Сніжинки падали солодкі, пухнасті і, перш ніж опуститися, підводилися навшпиньки. Як це було весело!
«Сьома»,— прошепотів Ведмедик і, помилувавшись, облизав ніс.…

Зранку заєць як вийшов із дому, так і загубився у неосяжній красі осіннього лісу.
«Давно вже час снігу впасти, — думав Заєць. — А ліс стоїть теплий та живий». Зустрів Заєць Лісову Мишу.
– Гуляєш? – сказав Заєць.
– Дихаю, …

Холодно і тихо стало в лісі. Заєць прислухався — жодного звуку. Лише осика на тому березі тремтіла останнім листям.
Заєць спустився до річки. Річка повільно несла важку, темну воду. Заєць став стовпчиком і поворухнув вухами.
– Холодно? — запитала Травинка.…

Це був незвичайний осінній день! Було стільки синього неба, стільки вогняного листя, стільки сонця, що надвечір Ведмедик заплакав.
– Ти чого? — спитав Їжачок.
— Не знаю, — сказав Ведмедик. – Плакати хочеться.
— Та ти подивися…
— Я бачив, …

Вранці траву посріблила паморозь, і пронизливі осики, і весь ліс від сонця, що спалахнуло, став срібним і блакитним.
– Бачиш, як гарно! — сказав Їжачкові Ведмедик. — А ходімо покажу, що влаштував на пагорбі Кріт.
Вони підійшли до пагорба.
— …

Як ти думаєш, чому так дивується годинник і навіть хитає головою?
Ну звичайно. Мами Кішки немає вдома, а Кошеня з блакитним бантиком таку гру влаштувало: все розкидало, все поперевертало.
Прийшла мама Кішка, зітхнула: “Ой – йой!”, сумно похитала головою і …

Був літній сонячний день.
— Хочеш, я тобі щось покажу, — сказав Їжачок, коли вони з Ведмедиком вибігли на галявину.
– А що? — спитав Ведмедик.
— Ось дивись: це Ромашка.
— Знаю, сказав Ведмедик. – Любить не любить! — …

Найпершими в лісі прокидалися птахи. Вони співали, розгойдуючись на гілках, а Ведмедикові здавалося, начебто самі дерева махають гілками й співають.
— Я теж буду деревом! — сказав сам собі Ведмедик.
І вийшов якось на світанку на галявину й узявся махати …

Заєць сидів на березі струмка й дивився у воду. З води на нього дивився Інший Заєць, і коли Заєць ворушив вухами й кивав головою, Інший Заєць теж кивав головою й ворушив вухами.
Надійшов Ведмедик.
— Що ти робиш, Зайцю? — …

Якось уранці Ведмедик прокинувся й подумав:
«У лісі багато зайців а мій друг Заєць — один. Треба його як-небудь назвати!»
І взявся придумувати своєму другові ім’я.
«Якщо я назву його ХВОСТИКОМ, — думав Ведмедик, — це буде не за правилами, …

Ніколи досі з Їжачком не траплялося такого. Ніколи досі йому не хотілося співати й веселитися без причини. А ось тепер, коли настав місяць травень, він цілими днями співав і веселився, і якщо хто-небудь у нього запитував, чому він співає й …

Найдужче Їжачок любив ці перші по-справжньому весняні дні! Уже жодного острівця снігу не залишилося в лісі, у небі вночі гримотів грім, і хоча блискавки не було видно, та аж до ранку шумів справжній проливний дощ.
«Ліс умивається! — думав Їжачок. …

У лютому стояли такі морози, що Їжачок цілими днями палив у печі, а все одно зранку не міг вилізти з постелі — так було в домі холодно.
«Що ж це за кара така? — бурмотів Їжачок, всуваючи лапи у чобітки …

Весняними вечорами всі в лісі танцюють: Заєць — із Білкою, Дятел — із Синицею, Ведмедик — із Осликом, і навіть старий Вовк походжає навколо старого пенька й ні-ні — а присяде під музику…
«Кря! Кря!» — кричать качки з ріки.…

Улітку Ведмедик подружився із Зайцем. Раніше вони теж були знайомі, але влітку один без одного просто жити не могли…
Ось і сьогодні Заєць, щойно почало світати, прийшов до Ведмедика й сказав:
— Послухай, Ведмедику, поки я до тебе йшов, розцвіли …

Коли настала зима, Ослик вирішив пошити собі шубу.
«Це буде дивовижна шуба, — думав він, — тепла й пухнаста. Вона повинна бути легкою, але обов’язково з чотирма кишенями: у кишенях я буду гріти копита. Комір має бути широкий, як шалик: …

Заєць найдужче любив моркву.
Він сказав:
— Я б хотів, щоб у лісі замість ялинок росли морквини.

Білка найдужче любила горіхи.
Вона сказала:
— Я б хотіла, Зайцю, щоб замість зеленої гички на твоїх морквинах росли горіхи.

Ведмедик найдужче любив …

Ось уже з місяць Їжачок щоночі залізав на сосну й протирав зірки.
«Якщо я не буду протирати зірки щовечора, — думав він, — вони обов’язково потьмяніють».
І зранку виходив на ґанок, наламував свіжий віник, щоб струшувати спершу із зірок пил, …