Украдений апетит

— Тимку, йди снідати,— кличе мама.
Хлопчик  лінькувато  потягнувся  в  ліжку  й  солодко позіхнув:
— Не хочу…
Мама сіла скраєчку на синове ліжко:
— А я знаю, чому ти не хочеш.
— Чому? — розплющив одне око хлопчик.
— Бо в тебе не стало апетиту.
— Куди ж він подівся? — здивувався Тимко.
Його вкрав маленький гномик Позіхайко. Хлопчик миттю відкинув ковдру.
— А навіщо?
— Одягайся швиденько,— сказала мама.— Ось підемо надвір і дізнаємось.
Еге! Хіба тепер до сну? Тимко хутко вдягнувся і зайчиком вистрибнув із хати.
— А ми знайдемо апетит? — запитав стривожено.— Бо мені ж тепер ніколи не хотітиметься їсти.
— Знайдемо,— заспокоїла Тимка мама.— Але для цього треба картоплю в погріб перенести.
Ще ніколи хлопчик не працював так охоче і завзято. Він накидав картоплю в корзини, а мама носила. У Тимка навіть чоло зросилося потом.
Коли скінчили роботу, хлопчик вигукнув:
— Мамо, ходімо снідати!
— От і знайшовся твій апетит, — усміхнулася мама.