Як звірята дощику раділи

Одного разу гуляв Борсучок на лісовій галявині. Аж раптом почав дощик накрапати. Засмутився Борсучок і пішов у хатину. Коли це чує, сміх надворі. Вийшов, дивиться. А то жабеня по калюжі стрибає й сміється.
–    А що ти робиш? – питає Борсучок.
–    Дощику радію!
–    А чому?
–    А тому, що можна по калюжах плигати!
–    Та хіба ж дощику хто радіє? – здивувався Борсучок.
–    Та всі радіють! Піди подивись!
От, Борсучок вирішив перевірити, чи ще хтось у лісі радіє дощику.
Аж дивиться – Зайчик. Лапки вгору тягне, сміється.
–    А ти що, Зайчику, дощику радієш? – питає Борсучок.
–    Аякже?!
–    А чому?
–    А тому, що можна шубку вимити. Буде вона в мене чистенька й блискуча.
Пішов Борсучок далі. Чує, в хатині Лисичка співає. Зайшов до неї Борсучок, та й питає:
–    А ти, Лисичко, що, дощику радієш?
–    Звісно!
–    А чому?
–    А тому, що квіточки мої швидше зійдуть. Гарно буде біля моєї хатинки!
–    І справді! – погодився Борсучок та й пішов далі.
Бачить, Їжачкова хатинка. Зайшов, питає:
–    А ти, Їжачку, також дощику радієш?
–    А то як же?
–    А чому?
–    А тому, що можна цілий день книжки читати!
Пішов Борсучок далі. Коли це чує, хтось під кущиком плаче. Аж то Мишка.
–    А ти, Мишко, що, дощику не радієш?
–    Де там! Ні погуляти, ні повеселитися! – рюмсає Мишка.
–    Та ти що! Навпаки! Дощик – це ж те, що треба для веселощів! Коли йде дощик, можна і шубку вимити, і книжечки почитати! А ліс який стане гарний після дощику! А головне, можна по калюжах поплигати!
–    І справді! А я було засмутилася! – погодилася Мишка.
–    А давай разом веселитися! – запропонував Борсучок.
І почали вони під дощиком вистрибувати, а потім ще й підтанцьовувати! Одними словом, навіть, сам дощик не сподівався, що в лісі буде так весело!