Ранок
Лучук Володимир Іванович
Росою вмивається сонце.
Росою вмиваються соняхи.
А соні не хочуть митися —
сон витирають долонями.Миються всі на світі —
зимою,
весною,
літом:жирафи — у Африці,
ведмеді — на полюсі
і я —
на четвертім поверсі…Тільки навшпиньки стану,
рукою дістану
до крана…
Води не боюся —
сміюся.
Джерело:
“Найрідніші слова”
Володимир Лучук
Видавництво: “Веселка”
Київ, 1989 р.
