Рука Св. Івана Дамаскина

Великий учитель церковний Іван
Служив у султана в Дамаску.
Цінив, поважав його дуже султан.
Робив не одну йому ласку.

Та зависть під’юдила злих двораків
Згубити Івана та й годі!
Підкинули лист, мов Іван написав
Царю християн в Царгороді: —

„О, царю, шли військо своє на Дамаск.
Побіда вас жде знаменита:
Самого султана в рішучий я час
Отрутою згладжу зо світа”.

Султанові зрадники лист донесли:
— „Чи бачиш, — говорять. — султане !
Оце твій любимець, твій християнин
Яке здумав діло погане!”

Розлютивсь султан і прикликать велів
Івана і так йому каже : —
„Так ось, як з а милость, з а ласку мою
Платиш мені, лютий мій враже?” —

„Отрутою хочеш ти згладить мене?
Такий ти святий, справедливий?”
Даремно Іван присягає , що він
Невинний, що лист цей фальшивий. —

„На смерть заслужив ти, — говорить султан, —
Та жий ! Лиш всім зрадцям в науку.
Що б більше подібних листів не писав —
Утніть йому правую руку!”

Зраділи всі злюки, Івана взяли,
Ще й ганьби до болю доклали:
На ринку дамаськім при здвизі людей
Йому праву руку врубали.

Мовчав і молився у муках Іван,
Взяв руку відтяту в лівицю,
А потім кривавий каліка пішов
В Пречистої Діви каплицю.

І перед іконою впав до землі
І руку відтяту тримає,
І молиться голосно й плаче і так
У болю тяжкім промовляє :

— „Маріє, Небесна Леліє! Це я,
Що цею своєю рукою
На честь Твою стільки похвальних пісень
Списав, ось корюсь пред Тобою!

— „Не милі, мабуть, ті гарячі пісні
Були Тобі, Райськая Роже ,
Коли допустила, що б руку мені
Відрізало плем’я вороже !

Не жаль мені, що я невинно терплю;
Твій Син терпів також невинно!
А жаль, що не можу на славу
Тобі пісень укладати невпинно”.

Та враз заясніла каплиця уся,
Марія з ікони зступає І мовить: —
„Іване, невже ж і твій дух
У сумніві вже потопає?”

І руку відтяту Марія взяла,
До рани її приложила,
І враз здоровіська рука та була,
Мов краплі крови не зронила.

І вийшов здоровий з каплиці Іван.
Народ весь аж ахнув і з дива.
Дізнався про зраду дворацьку султан,
То злим була кара правдива.

Іван же ще довго в повазі там жив,
Поборював блуди старії,
Й багато прекрасних пісень ще зложив
На честь Пресвятої Марії.

Святий Іван Дамаскин — жив від 676 до 749 року. Народився в Дамаску, був сином везиря. Виховував його грецький монах. По смерті батька став також везирем, але покинув цей уряд і постригся в ченці. Писав релігійні книжки й складав побожні пісні. Називали його Ученим, або Доктором Церкви.