Дощик був на святі, де на бубоні грав дід Грім. Так той Дощик розвеселився, розпустувався, так розтанцювався, що не міг зупинитися ні в полі, ні в лісі, ні в саду.
Підбіг до Зайчикової хати — тук-тук…
Підбіг до Лисиччиної хатки …
Перед Новим роком дідусь Демид навчав Дмитрика щедрувати:
Щедрий вечір, хато-світлице,
Сійся-родися, житечку й пшенице…
Дмитрик співав разом з дідусем та уявляв, як він прийде із дзвіночком до дядька Івана, до дядька Юхима і сам лунко, як дзвіночок, щедруватиме, як …
Коли Дмитрик їв яблуко, в нього випав зубчик. Не болів, тільки хитався, і випав, як маленький камінчик. Дмитрик затис його в жменьці, підійшов до дзеркала, роззявив рота і, побачивши щербину, сказав бабусі:
— Я вже беззубий.
— Не беззубий, а …
Наталя розказує мамі про Марійку, з якою вона грається в дитячому садку:
— Така та Марійка смішна, що її можна по телевізору показувати.
— Ні, вона гарненька,— каже мама.
— Гарненька і смішна,— стоїть на своєму Наталя.
—
А чому …
У хаті тихо. Мама порається на кухні. Тато щось пише за столом у своїй кімнаті, а Наталя у спальні колише в іграшковій колисочці ляльку та приспівує:
Люлі-люлі, люба лялю,
Вчися слухати Наталю…
— Де ти цю пісеньку взяла? — увійшовши, …
— В мене хатка — не хлівчик, Я печу дітям хлібчик,— співає Ганнуся, виліплюючи із глею паляничку, кладе її на дерев’яну лопатку і садить у піч, яку викопала з Оленкою на підгірку.
— Вже спікся? — не терпиться Оленці.
— …
— Йдучи до дядька Степана, я побачила, що й сонечко йде зі мною понад ясенами, понад черешнями,— розказує своїй мамі Наталя.— Прийшла я на дядькове подвір’я, зупинилася — і воно зупинилося над дядьковою хатою… То моє сонечко. Правда ж, мамо?…
— Розкажи мені, Дмитрику, який же твій дитячий садочок? — просить Дмитрика дідусь Демид.
— А хіба ви не бачили?
— Бачив, та не роздивився як слід,— жартує дідусь.
— Навколо ростуть дерева — вишні, яблуні, груші, тому — садочок. …
Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, жовтогарячі чорнобривці, сині волошки. Навіть маленьку качечку-утінку вишила.
— Що це буде, нене? — питає Дмитрик.
— Українська святкова сорочечка для тебе.
— Чому українська? — допитується хлопчик.
— Бо вишиваю такі квіти, …
— Розкажи-но, онучку, нені, що ми сьогодні бачили в гаю,— попросив Дмитрика дідусь Демид.
— Якій нені? — питає Дмитрик.— Де вона?
— Он збирається вечерю нам варити.
— Так то ж мама.
— Вона і мама, і неня.
— …
На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце. І зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно-давно липам скаржилось воно:
— Чом я дике? Я не дике! Скоро виросту велике. Нині зовсім …
Якось вихователька спитала малюків, ким вони мріють вирости.
Гриць сказав, що буде власником зоопарку. І сам чиститиме зуби крокодилу, про всяк випадок, аби не довелося потім лікувати. Бо ж на вході до всіх стоматологічних кабінетів світу висять таблички: «Заходьте з …
Розділ 1, у якому бобрів стає більше
В одній країні на березі однієї не надто глибокої річки, чи то навіть заплави, а точніше — під великою старою вербою жило собі сімейство бобрів. Усього їх було восьмеро, а саме: баба-бобриха, …
Розпачливий крик із кущів
Усе почалося зі зламаного годинника. Через те, що той не забамкав, пан Єнот прокинувся на годину пізніше й мусив поспішати до школи, не поснідавши.
Він забіг до класу останнім, щойно пролунав дзвоник. Усі місця були зайняті, …
РОЗДІЛ 1
Відтоді, як Ларс і його сестричка Ґерда знайшли одне одного, вони жили в чудовій Райській бухті на півночі й там ходили до школи китів. Щовечора в їхній домівці темнішало. Із настанням ночі поверхня моря ставала гладенькою, воно притихало …
Я люблю мовчати. Люблю, коли дуже тихо.
Але мій молодший брат часто кричить. Йому півтора роки.
А старший брат любить гучну музику.
Тато завжди співає. Навіть коли миє посуд або стриже нігті.
Ми з мамою просимо їх бути тихіше. Усі …
Дорогі мої друзі на морі й на суші, мої люб’язні, з добрим серцем люди… а це означає, що це ви, усі ті, хто щойно розгорнув цю книжку. Мені дуже хочеться розповісти вам про китеня Ґерду, яка все життя мешкала у …
Ось наш двір.
Найкраще в ньому — це майданчик під кленом.
А найкраще на майданчику — гойдалка.
Якщо розгойдатися дуже сильно, то можна злітати високо-високо.
Я літаю — а малюки копаються в піску.
Я літаю — а Марко з’їжджає з …
Листа написала Марта. Це був лист про її заповітне бажання. Прохання вмістилося в кілька слів, а сам лист — у конверт із маркою.
На конверті Марта написала: “Святому Миколаю”.
Уранці Марта з татом вкинули листа до поштової скриньки. Там уже …
Одного непогожого дня, коли дощ то вщухав, то пускався знов, із густої трави сумно визирав білий єдиноріг. Його сині очі блищали, а по лакованому тілу стікали краплі води.
Єдиноріг стояв неподалік дитячого майданчика, і було йому страшно лишитися на самоті. …
За сніданком Міра розглядає чашку з намальованим морем. Їй не хочеться жувати канапку. А хочеться до моря. «Чи багато там зараз хвиль?»
Міра гортає улюблену книжку й зітхає. Пан Коцький сходить зі сторінки й сідає перед Мірою на стілець.
— …
Я живу на лівому березі Дніпра, а моя подруга Соня — на правому. Їхати до неї — цілу вічність. Щодня не поїздиш. Ми сумуємо одна за одною. І ось Соня вигадала спільний секрет:
— Ніко, давай перетворюватися на русалок!
Соня …
Для Насточки
Найкраще виходити з равликом на прогулянку навесні,
повільно-неквапно привітаєшся з кожною брунькою,
понюхаєш кожну травинку,
нахилишся до кожного пуп’янка.
Повільно-неквапно роздивишся, як червоніють ягоди,
при слухаєшся, як шелестить листя,
привітаєшся із пташенятами, що спурхують із гнізда.
Повільно-неквапно назбираєш …
Зозуля засинає:
ку-ку, ку-ку.
Горобець стуляє вічі:
цвірінь-цвірінь.
І ворон куняє:
кру-кру, кру-кру.
Сорока клює носом:
чек-чек, чек-чек.
А вівсянка за ними:
зінь-зії, зінь-зії.
Грак і собі тягне:
кра-кра, кра-кра.
Синиця жмуриться:
ці-ці-пр, ці-ці-пр.
І дятел стихає:
чок-чок, чок-чок.
Із …