У цьому розділі зібрані казки для дітей дошкільного віку 4, 5 та 6 років.
Люди чомусь думають, що найкраще в цьому світі живеться котам. Та це не зовсім так, починаючи вже з того, що є просто гарні коти, дуже гарні коти й зовсім погані коти. На щастя, наш Василь Іванович не був з останнього …
Білка стрибала з гілки на гілку і впала просто на сонного вовка. Вовк схопився і хотів її з’їсти. Білка почала просити:
— Пусти мене.
Вовк мовив:
— Добре, я пущу тебе, тільки ти скажи мені, чого ви, білки, такі веселі. …
Ясик — маленький хлопчик. Усі рідні зовуть його Ярик, а він сам себе Ясиком називає, бо ще не вміє «Р» вимовляти. Ясик завжди усміхається. Прокинеться вранці та й починає хихикати у своєму ліжечку. Тато й мама вже чують: це їхній …
Спека стояла над землею вже цілий місяць. Дорослі говорили, що цю спеку видно “неозброєним оком”.
– Як це можна побачити спеку? – запитувала у всіх Таня.
Тані було п’ять років, і тому вона кожен день дізнавалася від дорослих багато нових …
Було це в прадавні часи, коли найперший ведмідь Медолюб був такий веселий, що ніколи ні на кого не гнівався, понад усе любив танцювати навприсядки та розповідати кумедні побрехеньки. Найпершого їжака звали тоді не Стобурчак, а Шовкова Спинка,— таке мав м’якеньке …
Ходить-походжає чапля Довгов’язиха по болоту. Цибатими ногами-кроквами по купинах чапає, довгу зміїну шию вигинає, гострим, мов осока, дзьобом клацає… Нема гіршого лиха за чаплю!
Маленьке зелене жабеня Скрекотунчик з-за купини визирає. Кортить жабеняті пострибати, поквакати, та ба! Треба стерегтися, щоб …
Загубив ведмідь Гуп-Туп-Медолюб свої сап’янці.
От були — й нема! Хтозна-куди поділися. І сап’янці старі вже, полатані, та звик до них ведмідь. Шкода!
Сам шукав—не знайшов. Звірі шукали—не знайшли. А найбільше лисиця Облудниця шукала, дуже пильно шукала, а проте не …
Летіла зозуля біля столітнього дуба та й побачила: стара білка Клопотуха своє дупло прибирає, сухим пахучим зіллям вимощує.
— Добридень, бабусю Клопотухо! І що-то ви робите?
— Добридень, зозуле. Дупло прибираю: люблю, щоб у мене порядок скрізь був, щоб усе …
Як мишенятко стало мореплавцем
Діти пускали по річці човни.
Брат вирізав їх ножиком з товстих шматків соснової кори. А сестричка чіпляла вітрила з клаптиків тканини.
Для найбільшого човника знадобилася довга щогла.
– Треба з прямої гілки, – сказав брат, узяв …
Жила-була маленька дівчинка на ім’я Соня, і якось вона з мамою пила на кухні чай. Раптом пролунав дзвінок у двері. Соніна мама сказала:
— Цікаво, хто б це міг бути? Молоко вже привозили сьогодні вранці, отже це не молочник. Навряд …
Жив в одному місті маленький швець Копитко. Він був великий пустун. Замість того, щоб вчитися своєму ремеслу в майстра Симона Дратви, він навчався всіляким дурницям.
Якось він шив чоботи на замовлення. Там, де мав бути носок, він прибив каблук, а …
Виліз Муравлик на березу. Доліз до вершечка, подивився вниз, а там, на землі, його рідний мурашник ледь видно.
Муравлик сів на листочок і думає: “Відпочину трошки — і додому”.
Адже в мурашок суворо: тільки сонечко на заході — всі додому …
Прилетіла Муха до Чоловіка і каже:
– Ти господар над усіма звірами, ти все можеш зробити. Зроби мені хвіст.
– А навіщо тобі хвіст? – питає Чоловік.
– А для того мені хвіст, – каже Муха, – для чого він …
Стояв у лісі старий дуб. Товстий-претовстий, кора порепалась, коріння корякувате з землі вилізає.
Прилетів Дятел – сам строкатий, шапка червона, ніс голчатий.
По стовбуру стриб та стриб, носом стук та стук – вистукав, де деревина м’якша, і ну дірку довбати. …
Набридло Щеняті ганяти курей на подвір’ї.
„Піду,— думає,—полювати на диких звірів і птахів”.
Шмигнуло в підворіття й побігло лугом.
Побачили його дикі звірі, птахи й комахи і думають кожне про себе.
Бугай думає: „Я його обдурю! ”
Одуд думає: „Я …
Чуєш, яка музика лунає в лісі?
Можна подумати що всі звірі птахи й комахи народилися співаками та музикантами.
Може, воно так і є — адже музику всі люблять і співати всім хочеться. Тільки не в кожного голос є.
Ось послухай, …
Сидить дід, чай п’є. Не простий чай п’є – молоко додає.
Летить повз Сова.
– Здоров, – каже, – друже!
А дід їй:
– Ти, Сова, – відчайдушна голова, вуха сторчком, ніс гачком. Ти від сонця ховаєшся, людей цураєшся, – …
Жили-були на світі маленькі створіння, які називалися мікроби. Мікроб – означає надзвичайно малий, такий малий, що без мікроскопу і не помітиш. Так-от, жили собі ці створіння і, як люди, були добрими і злими, тільки про них говорили: шкідливі і корисні.…
Летіла сова — весела голова. Літала вона, літала, та й сіла, головою повертіла, на всі боки позирнула, знялася й знову полетіла. Літала, літала та сіла, головою повертіла, на всі боки позирнула, а очі у сови, як блюдця, тільки бачити не …
Жила собі ворона, та не сама, а з няньками, з мамками, з маленькими дітками, з близькими й далекими сусідками. Прилетіли птахи з-за моря, великі та малі, гуси та лебеді, пташки та пташатка, намостили гнізда у горах, долах, у лісах, у …
Жили собі дід та баба, і не було в них ні дітей, ні онуків. От вийшли вони якось у свято за ворота подивитися на чужих діток, як вони зі снігу грудочки качають, у сніжки грають. Підняв дід грудочку та й …
Була собі лисиця. Набридло їй на старості самій про себе турбуватися, от прийшла вона до ведмедя й проситься у квартирантки:
— Впусти мене, Михаиле Потаповичу, я, лисиця старенька, вчена, місця займу небагато, не об’їм, не обіп’ю тебе, лише після тебе …
Зимової ночі йшла голодна кума стежкою; на небі хмари повисли, полем сніжок порошить.
«Хоч би яку крихту до рота вкинути»,— думає лисичка. От іде вона битим шляхом. Бачить, лежить личак. «Що ж,— думає вона,— колись, може, й личак знадобиться». Вхопила …
Жив собі в полі сіренький зайчик, і жила там лисичка-сестричка.
От коли вдарили приморозки, зайчик почав линяти, а коли настала зима холодна із завірюхою та сніговими кучугурами, зайчик від холоду зовсім побілів, і надумав він собі хатку збудувати: наносив бересту …