Шляхетна курка сиділа в дальньому кутку сараю. Там було сухо та тепло. Лише зрідка вона виходила назовні, щоб попити води та поклювати зерно, після чого одразу поверталася на колишнє місце. Під нею лежало і дбайливо зберігалося одинадцять яєчок.
Курка їх …
Давайте знайомитися
Ранок.
П’ять хвилин тому почався урок.
У коридорах порожньо й тихо.
Та ось хряскають вхідні двері. Спершу лунко — у вестибюлі,— потім глухіше — по коридору — дріботять швидкі кроки: якийсь неборака запізнився.
Прочинились у кінці коридора двері …
Приїхали!
Що не кажіть, а в таборі було здорово!
Ух, як було в таборі!
Ех, як у таборі було!
А ми з Митьком спершу і їхати не хотіли. У нас на літо свої плани були.
Але виявилося, що вони не …
Не було ще такого літнього ранку — хіба вже каміння з неба,— щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. Де там! Як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже Арсен на ногах.
Почепить через плече стару шкіряну торбу з …
Одного разу, коли Арсен, як завжди, рибалив біля своєї верби, припустив дощ. Вода в річці зробилася сірою та непривітною. Перестало виспівувати й витьохкувати птаство всяк на свій лад, лише дятел стукотів десь недалечко по корі всохлого дерева.
Не клювало, бо …
Частина 2
Опришківська сопілка
Остап голосно гримнув дверима й зачинився у своїй кімнаті. Дарина пробувала заспокоїти брата і, смикаючи за клямку, вигукувала:
– Остапе, відчини! Давай поговоримо!
– Не хочу з тобою говорити, – озвався зсередини ображений голос. – Ти …
Частина 1.
Мушля, син володаря морського
Остап, Дарина і Оленка дуже любили їздити потягом. Тільки-но вони сідали у вагон, одразу замикалися в купе й уявляли себе машиністами електровоза або моряками підводного човна, а найчастіше – астронавтами із «Зоряних воєн».
Остап …
Ой і проханий же був Юрко! Кличуть його:
— Іди, Юрасику, в піжмурки гратися!
Він не йде, чекає, щоб добре попросили. Знає, без нього не обійдуться.
Або дає хтось із гостей цукерок:
— На ось тобі гостинця.
Так Юрко заховає …
У найдальшому кінці городу, під тином, що виходив на вузьку безлюдну вуличку, любив я сидіти в гарячі літні дні. Тут росла висока кукурудза й золотоголові соняшники, стелилося по землі широколисте гарбузиння, а під самісіньким тином свіжо зеленів високою травою вузенький …
Давно-давно це було.
Було це за тих часів, про які старі наші люди, жартуючи, казали:
— Було це за царя Опенька, як була земля тоненька!
А тоді таки справді був цар, хоч і звався він не Опеньком, а Миколою, і …
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ,
у якому відбувається знайомство з Флорентіною, з дядечком Гнавком, бабунею і стає відомо, про що мовиться в трьох Флорентіниних віршах з повного зібрання її творів
Це повість для дівчаток, хлопчиків, батьків, муніципальних радників і крамарів з дрібних крамничок.…
— Як тебе звати?
— Калина.
Любомир здивовано зводить брови й перепитує:
— Може, Килина?
Усміх сонячним зайчиком спалахує на губах у дівчини:
— Ні, Калина… Хіба не чув такого імені?
— Хто тебе так назвав?
— А батько з …
На високому стеблі – велика квітка із золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають квітку соняшником.
Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця.
Ось уже сонце …
Яблуня була й не стара, але вже почала всихати, хоч ще родила великі яблука.
Вони достигали аж восени. З зелених повільно ставали білими, а потім непомітно жовтіли і падали.
Інколи навіть у хаті чутно було, як, прошелестівши між гілля, бухкалося …
Пасу я козу. А вона не пасеться. Стала, голову задерла, бородою трясе і мекає, мекає.
Так уже мені вмекалася, що й сили немає терпіти.
Аж тут дід Остап іде та й каже мені:
— Вона ж у тебе, мабуть, води …
Петрусь, як старший, вів Гапочку за руку. Вони вдвох геть загубилися в степу.
— От дурна дівка, ніяк тебе не навчиш. Говориш, говориш до неї, а вона, як глуха. Ну, кажи ще раз. Скільки тобі років?
— Чотири,— відповідала тоненьким …
Розділ 1. Про Зіну, їжу, корову і т.п.
Моя господиня Зіна більше схожа на фокса, ніж на дівчинку: вищить, стрибає, ловить руками м’яч (бо ж ротом не вміє) і гризе цукор, зовсім як собача. Все гадаю — чи є в …
НАЙДА
Найда — це Миколчин пес.
Найда Миколку охороняє.
Якщо хлопчик надумає іти до школи, Найда проводить його аж до воріт. І чекає за парканом, переховуючись від прибиральниць та завгоспа, аж поки Миколці не обриднуть уроки, й вони знову не …
Катруся вже справжня школярка! Вчиться вона в першому класі і вміє читати: «Оса мала. Мамо, тут оса». Ого, Катруся вміє не тільки читати, а вже й букви пише.
У неї є зошит, і в ньому кожну сторінку розліновано на рядки …
Ну й ловко грає Андрiйко на пищику!
Ви нiколи не чули, як вiн грає?
Пищик у нього як живий. Схоче Андрiйко — i заспiває вiн у нього тоненько-тоненько, як комар. Схоче — обiзветься товсто, загуде, як джмiль. А буває, закукурiкає, …
Крізь ранішній сон чув Матвійко, як мати відчинила віконниці, як сокоріли за вікном кури і вулицею пройшла на пастівник череда. Одна корова довго мукала, мабуть, за телям. Матвійко повернувся на другий бік і натягнув на вухо рядно, а корова все …
У Тимка був песик Лапка. Його привіз дядько з міста.
Тимко дуже любив свого Лапку. Вчив його шукати загублені речі й приносити до хати. Лапка так старанно робив своє діло, що інколи приносив і те, що не велено було.
Восени …
Звідтоді, як у дворі з’явилася Пума — так звали чорну кішку з третьої квартири, — Васі Моргайлу перестало везти. Та воно й не дивно, адже ще колись бабуся застерігала: перебіжить дорогу чорна кішка — чекай невдачі!
І точно. Збирається оце …
Щойно батько і мати ступили на поріг, як Сашко підвівся й з розгорненим підручником підійшов до них.
— Ось — задача. Не виходить,— скупо повідомив він. Мама поставила сумку з хлібом та помідорами по один бік дверей, батько портфеля — …