Вранці траву посріблила паморозь, і пронизливі осики, і весь ліс від сонця, що спалахнуло, став срібним і блакитним.
– Бачиш, як гарно! — сказав Їжачкові Ведмедик. — А ходімо покажу, що влаштував на пагорбі Кріт.
Вони підійшли до пагорба.
— …
Як ти думаєш, чому так дивується годинник і навіть хитає головою?
Ну звичайно. Мами Кішки немає вдома, а Кошеня з блакитним бантиком таку гру влаштувало: все розкидало, все поперевертало.
Прийшла мама Кішка, зітхнула: “Ой – йой!”, сумно похитала головою і …
Був літній сонячний день.
— Хочеш, я тобі щось покажу, — сказав Їжачок, коли вони з Ведмедиком вибігли на галявину.
– А що? — спитав Ведмедик.
— Ось дивись: це Ромашка.
— Знаю, сказав Ведмедик. – Любить не любить! — …
Найпершими в лісі прокидалися птахи. Вони співали, розгойдуючись на гілках, а Ведмедикові здавалося, начебто самі дерева махають гілками й співають.
— Я теж буду деревом! — сказав сам собі Ведмедик.
І вийшов якось на світанку на галявину й узявся махати …
Заєць сидів на березі струмка й дивився у воду. З води на нього дивився Інший Заєць, і коли Заєць ворушив вухами й кивав головою, Інший Заєць теж кивав головою й ворушив вухами.
Надійшов Ведмедик.
— Що ти робиш, Зайцю? — …
Якось уранці Ведмедик прокинувся й подумав:
«У лісі багато зайців а мій друг Заєць — один. Треба його як-небудь назвати!»
І взявся придумувати своєму другові ім’я.
«Якщо я назву його ХВОСТИКОМ, — думав Ведмедик, — це буде не за правилами, …
Ніколи досі з Їжачком не траплялося такого. Ніколи досі йому не хотілося співати й веселитися без причини. А ось тепер, коли настав місяць травень, він цілими днями співав і веселився, і якщо хто-небудь у нього запитував, чому він співає й …
Найдужче Їжачок любив ці перші по-справжньому весняні дні! Уже жодного острівця снігу не залишилося в лісі, у небі вночі гримотів грім, і хоча блискавки не було видно, та аж до ранку шумів справжній проливний дощ.
«Ліс умивається! — думав Їжачок. …
У лютому стояли такі морози, що Їжачок цілими днями палив у печі, а все одно зранку не міг вилізти з постелі — так було в домі холодно.
«Що ж це за кара така? — бурмотів Їжачок, всуваючи лапи у чобітки …
Весняними вечорами всі в лісі танцюють: Заєць — із Білкою, Дятел — із Синицею, Ведмедик — із Осликом, і навіть старий Вовк походжає навколо старого пенька й ні-ні — а присяде під музику…
«Кря! Кря!» — кричать качки з ріки.…
Улітку Ведмедик подружився із Зайцем. Раніше вони теж були знайомі, але влітку один без одного просто жити не могли…
Ось і сьогодні Заєць, щойно почало світати, прийшов до Ведмедика й сказав:
— Послухай, Ведмедику, поки я до тебе йшов, розцвіли …
Коли настала зима, Ослик вирішив пошити собі шубу.
«Це буде дивовижна шуба, — думав він, — тепла й пухнаста. Вона повинна бути легкою, але обов’язково з чотирма кишенями: у кишенях я буду гріти копита. Комір має бути широкий, як шалик: …
Заєць найдужче любив моркву.
Він сказав:
— Я б хотів, щоб у лісі замість ялинок росли морквини.
Білка найдужче любила горіхи.
Вона сказала:
— Я б хотіла, Зайцю, щоб замість зеленої гички на твоїх морквинах росли горіхи.
Ведмедик найдужче любив …
Ось уже з місяць Їжачок щоночі залізав на сосну й протирав зірки.
«Якщо я не буду протирати зірки щовечора, — думав він, — вони обов’язково потьмяніють».
І зранку виходив на ґанок, наламував свіжий віник, щоб струшувати спершу із зірок пил, …
У Зайця з Ведмедиком сьогодні із самого ранку було дуже багато турбот. По-перше, відвідати лісових бджіл, по-друге, нарвати заячої капусти, по-третє, викупатися в ріці, по-четверте, полежати на травичці, а по-п’яте, Ведмедикові — поїсти меду, Зайцеві — заячої капусти, а потім, …
Коли настала пора птахам летіти на південь і вже давно зів’яла трава й облетіли всі дерева, Їжачок сказав Ведмедикові:
— Скоро зима. Ходімо, наловимо наостанок для тебе рибки. Ти ж любиш рибку!
І вони взяли вудки й пішли до ріки.…
Жився-був Заєць у лісі й усього боявся. Боявся Вовка, боявся Лисиці, боявся Пугача. І навіть куща осіннього, коли з його осипалося листя, — боявся.
Прийшов Заєць до Чорного Виру.
— Чорний Вире, — каже, — я в тебе кинуся й …
Два дні сипав сніг, тоді розтанув, і полив дощ.
Ліс вимок до останньої осини. Лисиця — аж до кінчика хвоста, а старий Пугач три ночі нікуди не літав, сидів у своєму дуплі й сумував. «Ух!» — зітхав він.
І по …
Це була найбільш незвичайна весна з усіх, які пам’ятав Їжачок.
Розквітли дерева, зазеленіла травичка, і тисячі вимитих дощами птахів заспівали в лісі. Усе цвіло.
Спершу цвіли блакитні проліски. І доки вони цвіли, Їжачкові здавалося, ніби довкола його будинку — море, …
Із кожним днем усе пізніше світало, і ліс став таким прозорим.
— Незабаром і наша береза облетить, — сказав Ведмедик. І показав лапою на самотню березу, що стояла посеред галявини.
— Облетить… — погодився Їжачок.
— Подують вітри, — продовжував …
Якось із самого ранку з’явилося сонце. Спершу воно освітило лише верхівки дерев, тоді позолотило кущі й траву, а відтак ранковий туман розтанув, і Їжачок вийшов зі свого будиночка.
— Доброго ранку! — сказала йому Травинка.
— Доброго ранку! — пробурмотів …
Їжачок віддавна хотів навчитися грати на скрипці. «Що ж, — казав він, — птахи співають, жаби квакають, а я лише сичати вмію?»
І він натесав соснових дощечок, висушив їх і взявся майструвати скрипку. Скрипка вийшла легесенька, співуча, з веселим смичком.…