Казки на ніч — сторінка 114

Одна мураха, залишивши свій мурашник, стала водити дружбу з бджолами, жуками та іншою живністю, якої в окрузі було безліч.
Якось, вийшовши на пошуки їжі, мураха знайшла на дорозі зернятко. Крихтіла, пихтіла, а зернятко зрушити з місця не може. Кинулась мураха …

Пташка та мишка були друзями, тому й працювали завжди разом. Мишка розпушувала землю кігтиками, пташка колупала дзьобом — так разом вони посіяли зерно. Гарно вродила пшениця, і ось пташка і мишка стали ділити врожай порівну. Насамкінець залишилося одне-єдине зернятко і …

Бігали по галявині двоє козенят: одне Біле, друге— Чорне. Подивилися навколо: з одного боку — густий ліс, з другого — густий бур’ян. Навколо – ні кіз, ні овець.
— Ти Біле козеня, ти дурне біленя. Водив мене лісом, і ось …

Одного разу ведмідь упіймав у лісі зайця і заради втіхи давай його за вуха тягати. Заплакав від болю та образи заєць, а ведмедеві жарти — сміється та тягне. Натішившись, відпустив клишоногий вухатого і пішов далі, перевалюючись з боку на бік.…

Сизий голуб висидів двох голуб’ят. Підросли голуб’ята і розговорилися. — Братику, тепер у нас зміцніли крила та хвіст! Давай облетимо світ, погуляємо! – Сказав старший.
— Ні, брате,— каже молодший,— кожному найдорожчі звичні місця. Давай нікуди не будемо ходити!
— …

Був у однієї зайчихи єдиний синок. І був він дуже боягузливим. Тому мама, виходячи з дому, завжди міцно зачиняла двері на замок. Зайченя, залишившись одне, відразу забивалося в кут і починало трястися від страху.
Якось зайчиха, прикривши двері, відлучилася кудись …

Якось, повертаючись з далеких мандрів, втомлена, змучена лисиця побачила, як узбіччям дороги дрібною риссю біжить заєць.
Шахрайка розтяглася на дорозі, прикинулася хворою і почала кликати до себе зайця.
— Зайчику, милий зайчику! Куди ти так біжиш? Чому ти мене боїшся? …

Слон і мавпа, що мешкали в лісовій гущавині, були нерозлучними друзями. Але одного разу вони розмовляли про свої чесноти, і між ними почалася суперечка.
— Я високий і великий, як гора. І сили у мене хоч відбавляй,— похвалявся слон.— Якщо …

Бідняк, у якого не було свого жеребця, попросив у багача коня для роботи. Багач дав йому стареньку конячку, а хомута не дав.
Узяв бідняк коня й прив’язав до його хвоста віз. Сів і поїхав. Дорогою він їхав непогано, та коли …

Одного разу лисиця, черепаха та кліщ випадково натрапили на просо.
Думали-гадали, що робити з цим просом і вирішили посіяти, а врожай поділити між собою.
Прийшли вони до річки, вибрали найкраще місце.
Лисиця лягла під кручею і сказала, що підпиратиме її, …

У сиву давнину жив зажерливий бай. Було у нього три дорослих неодружених сини. От бай і каже своїм близьким друзям:
— Одруження синів украй розорить мене. За кожну наречену мені доведеться давати великий калим. Хай краще вони не поспішають із …

Дуже давно був собі один хан. Мав він служника на ім’я Бекжан.
Украв якось той гроші з ханського палацу.
«Як же мені знайти злодія? — думав та гадав хан.— Хоча…»
Звелів хан скликати весь народ на бенкет, розставити гостям кибитки, …

Був час, коли Жиренше пас ханських коней. Ось одного разу розбіглися у нього коні по всьому степу. Поїхав юнак їх шукати. Доїхав до перехрестя й нерішуче зупинився. Побачив дівчину, що збирала хмиз, і спитав її:
— Красуне, скажи, будь ласка, …

Може, було це, а може, ні,— жилися, кажуть, колись, і побраталися козеня, ягня й теля. Одного разу подивилося козеня на далеку гору та й питає:
— Брати, а хто з вас бачив, як сонце ввечері за горою ховається?
— Я …

Набридло ослові вантаж носити. Ото й каже якось він верблюдові — своєму товаришеві:
— Гей, верблюде, набридло мені вантажі носити: живого місця на спині нема! Втечімо від хазяїна, заживемо на волі, як нам заманеться.
Помовчав верблюд та й каже:
— …

«Ой, скільки в мені сонячного сяйва і добра», – говорила жовтенька кульбабка своїй подрузі, теж кульбабі. «І я відчуваю, що наповнена тим світлом і теплом», – відповіла та. «А як хочеться цим поділитися: і сяйвом, і добром, і теплом», – …

«І не візьмемо ми тебе до гурту бавитися. Не візьмемо, – пояснював котик їжачку, – бо ти колючий. Кинемо тобі м’ячик, а ти його голочками проткнеш… Що тоді робитимемо?» «Як скажете», – мовив їжачок у відповідь і сумно побрів геть. …

У небі над містом на синій хмарині живе Вечірній ельф. Це особливий ельф – сяйливий. Удень він солодко спить, щовечора прокидається і запалює ліхтарі. Тоді над вечірнім містом спалахують вогники і місто від того ясніє. Люди усміхаються, вітаючи вечірні вогники, …

Цей ельф був особливий, бо вмів розрізняти найтонші відтінки запахів. Він добре знав, що усмішка закоханих має запах троянди, поцілунок матусі пахне молоком, а прогулянка лісом – грибами й суницями. Добрі справи мають запах шоколаду та кориці. Гарні слова духмянять …

Якось на галявині, де вже багато років росла струнка Тополя, відбулася цікава розмова. Постійно чуючи захоплення маленьких дерев та кущиків її величною красою, Тополя загордилася. Навіть не звертала увагу на тих, що із нею поряд. Та ось одного разу вона …

«Ой, які гарні зіроньки. А цікаво, якщо їх полоскотати за сяючі животики, то вони засміються? І місяць геть як усмішка неба, а може, так небо сміється?» – думав ведмедик Мишко, поглядаючи з віконця барлога на небо. Такі міркування, врешті, геть …

«А сон заховався!» – подумала Василинка і піднялася з ліжечка, щоб визирнути через вікно й порахувати зорі на небі. Коли дівчинка полічила їх тими числами, які були їй відомі, то почала вигадувати нові, яких ще ніхто не знав. «Квітканадцять», – …

Коли тато-гора супився, то смереки хилилися, бо були вони татовими бровами. У сина-гори теж росли брови-смереки, та були вони ще зовсім молодими, тендітними деревцятами. Коли синок сміявся, то татові очі-озера яскріли щастям і небо залюбки пірнало туди.
Якось татко, який, …

«Оце так диво! – захоплено мовив заєць. Від здивування він аж піднявся на задні лапи й зачаровано поглядав на небо, де усіма барвами вигравала веселка. «Червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і навіть фіолетовий! Ото якби взяти цієї краси, бодай …