Веселі канікули

У Диволісі для Ноно та його та його друзів закінчився навчальний рік! Юху – у – у !

– На все добре, пане Розумахо! Побачимося наступного навчального року! Ми обов’язково вам розповімо про те, як минули наші канікули!

Борсуча Педро плаватиме в човні озером із жабенятами. Горностай Сабіна вирушить до своєї бабусі Селестини. А біле кроленя Жуль піде в справжній похід із наплічником, наметом та ліхтариком.

– А я поїду до свого кузена Франсуа, – сказало скунсеня Скром – Няшка.

– Сподіваюся, що твій кузен таки помився відтоді, як відбулася наша остання зустріч, – кепкував Жуль.  – Цей лісовий тхорик пахне просто незабутньо! – Пухнастик голосно засміявся, схопившись за животик.

– Дійсно, лісові тхори подеколи мають дуже неприємний запах, але тільки тоді, коли вони налякані, – пояснила велика сова Бібу. – Таким чином вони захищаються, це їхній спосіб хутенько відігнати від себе ворогів.

А що ж Ноно?  Коли настала його черга ділитися планами на літо, ведмедик ані пари з вуст.

– А ти, Ноно, куди поїдеш? – спитав його олень Здоровань.

Малий ведмедик скрушно зітхнув.

– Нам треба відремонтувати наш барліг. Татусь працюватиме всеньке літо. До пори, коли нам потрібно буде лягати в сплячку, будиночок має бути готовий. Тож я залишаюсь у Диволісі.

Отакої!

Це дуже сумно!

Бідолашний, бідолашний Ноно!

– Так, годі занепадати духом!

Дійсно, це дуже сумно – нікуди не поїхати на канікули, але це ж не кінець світу! – вигукнув олень Здоровань. – Нам багато чого треба встигнути! Роботи хоч греблю гати!

Тоді друзі стали завзято ділитися думками та ідеями, яким чином зробити з їхнього лісу найкраще місце для відпочинку.

Бо ж треба потурбуватися про Ноно, щоб йому не було нудно самому на канікулах.

Лісові мешканці проявили неабияку фантазію. Їхній винахідливості можна було просто позаздрити. Ще б пак! Ставок перетворився на басейн, а стовбур старого дерева – на вишку для стрибків у воду.

ПЛЮСЬ!

А старенька валіза? Замість припадати порохом у шафі вона перетворилася на гойдалку для Ноно. Овва, як же весело!

З допомогою сови Бібу білченята Нік і НОк розчистили та підготували чудове місце серед гілок каштана. А маленький кролик Жуль приніс свій старенький дірявий намет.

Сабіна ж виявилася вправною кравчинею. Кілька стібків, охайний вузлик – хоп! – і дірочок у наметі як і не було! Він перетворився на чепурненьку хатинку на дереві, де можна влаштувати смачнючий пікнік!

Олень Здоровань притягнув купу гілля та листя. Він розкидав їх уздовж схилу. І пагорб одразу перетворився на справжнісіньку гірку, з якої звірята з’їжджали донизу, немов на санчатах!

Друзі каталися по черзі. А веселилися вони так, що їхні животики ледь не лускали від сміху.

Бібу запропонувала пограти в хованки. Бідолашний олень Здоровань повсякчас програвав. Його величезні роги було видно здалеку, де б він не ховався. Зате Здорованеві не було рівних у мистецтві пошуку смачнючих ягід.

Тож він запросив Ноно поласувати в щойно знайденому місці, про яке ще ніхто не знав!

Незчулися, як уже й вечір настав. Який це був НАДЗВИЧАЙНИЙ ДЕНЬ для Ноно та його друзів! А вже завтра Сабіна, Педро, Жуль та інші звірята залишать свої домівки та роз’їдуться з Диволісу на канікули. Але, здається, цього вже ніхто не хоче…

І тут у маленького борсучати Педро виникла просто дивовижна ідея.

– А що, як ми залишимося тут усі разом! Няшко, – звернувся він до скунсеняти, – ти можеш запросити свого кузена Франсуа до нас на гостину. А ти Сабіно, запросиш свою бабусю Селестину! У нашому Диволісі кожному гостеві раді!

ТА –А –АК! УРА – А – А!

Отже не потрібно їхати казна – куди, щоб гарно провести час і добряче відпочити. Трохи фантазії, веселощів, справжньої дружби – і канікули перетворяться на казку!

Цього року літо для Ноно та його друзів видалося найпрекраснішим та найприємнішим. Тож на початок нового навчального року у звірят було сила – силенна історій, що їх треба обов’язково розповісти пані Розумасі!