Як усе Почалося
Муля і Манюня в Італії
Жили собі дві киці — Муля й Манюня. Манюня була сіренька з чорними смужечками, а ротик мала білий, наче припудрений. Муля ж була чорна-чорнісінька, без жодної плямки. Ну хіба що очі мала …
Від народження Мирось спав на великому ліжку поруч із мамою й татом. Коли він прокидався й не знаходив поруч матусю, то одразу вирушав на пошуки її обіймів.
Зазвичай Мирось знаходив їх на кухні, інколи — у ванній. Обійми огортали його …
Якось бавився в ніжній зеленій траві хтось маленький, м’якенький і смугастий. Малюк народився зовсім нещодавно і ще не тямив, хто він такий.
Та й з’ясувати це було доволі важко. Вранці лагідна матуся казала: «Сонечко моє, час прокидатися!» Якщо маля надто …
Сьогодні Дарця була надзвичайно уважною. Майже на всіх чоловіків та навіть на деяких жінок вона дивилися з погано прихованою підозрою. Щойно вона бачила, що хтось кидає погляд у її бік, як миттєво відверталася й робила вигляд, що читає книжку. Як …
Літо вже добігало кінця.
На деревах та кущах дозрівало дедалі більше всілякої барвистої соковитої смакоти.
Діти дедалі частіше замислювалися про закінчення канікул.
Від землі пахло вже не росяною прохолодою, а солодкою сухістю.
Даринка стала майже дорослою порівняно з минулим літом. …
Люди бувають різними:
Добрими, ніжними, грізними….
Люди бувають самотніми….
Заможними або бідними
Бувають дітьми й дорослими.
Чоловіками й жінками.
Люди бувають татами.
А також бувають мамами.
Діти бувають дітьми,
А часом бувають звірятами,
Наприклад м’якими зайчиками
Чи плямистими поросятами.
Люди …
Сьогодні ми з татом утечемо з садочка.
— Я тебе викраду у виховательки! — підморгує він. Але я знаю, що тато жартує. Він підійде перед сном і тихенько запитає: «Можна?» І вихователька дозволить.
Коли виходжу з групи, кидаюся таткові на …
Так Езоп опинився в домі філософа Ксанта.
Зараз на другий день узяв Ксант Езопа до міста, щоб там купити ярини. Городник дуже втішився, що до його крамниці зайшов такий славний і поважний мудрець, як, Ксант.
— Нехай твій невільник бере …
Саме святкували фригійці найбільше в них свято, свято богині плідної природи хліборобства, великої й доброї матері Кибели.
Щорічно святкували спокійні й тихі та трудолюбні фригійці дуже величаво це свято — кожне місто, кожне село, кожна закутина.
Так і цього року!…
Не довго ждали громадяни на прислугу Езопа. Лідійський король, багатир Крез, забажав підбити під свою власть і Фригію. З великими, добре озброєними полками рушив на спокійних та смирних фригійських хліборобів та виноградарів.
Перейшов уже ріку Меандер і йшов без перепони …
Коли став перед Крезом, Крез закликав із здивуванням:
— Як то! І це той небезпечний чоловік?!
А Езоп почав говорити:
— Один чоловік ловив саранчу. Припадком попався йому в руки польовий коник. Чоловік хотів його вбити.
“Що ж я завинив? …
Добре було Езопові в Креза, та він забажав пізнати світ і людей, тому вибрався в подорож по світі. Довго подорожував він, пізнав різні народи й країни, заприязнився з вавилонським королем і з різними визначними мужами.
Та найдовше в часі подорожей …
Кілька літ пробув Езоп у фараона Нектанеба, як милий гість, та вкінці затужив за рідною країною, за Грецією.
Сталася до цього добра нагода. Саме вертав туди Ксеній, вождь наємних гелєнських військ фараона, який теж затужив за вітчизною. На чужині обидва …
На другий день по від’ізді пана Езоп сидів на полі та стеріг збіжжя перед шкодою, головно перед ненаситними горобцями. Раз-у-раз схоплювався він та покрикував голосно…
І за кожним разом зривалася з фуркотом хмара горобців з лану та відлітала на бік, …
Зміна, яка сталася з Езопом, дивувала всіх. Як це могло статися, що цей гикавий мацапура нараз так плавно й так різко товорить!
А тут іще в додатку враз із вимовою теж і вдача хлопця змінилася. То був він боязкий, несмілий, …
Випала напрочуд гарна днина. Південне небо чисте-чистесеньке простягалося величезним наметом над усією Фригією. Хоч то й гаряча пора року, та якось сонце не дуже пече, легкокрилі вітри-зефіри пролітають понад плодючими фригійськими полями, колихають трави й квіти, пливуть хвилями поверх ланів …
Біля цегляного хліва у дерев’яній буді живе собака Шарко. Весь чорний, ноги ж внизу білі, ніби взуті у світлі сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів.
Його всі люблять. І він намагається віддячити за це …
Якось я сидів на лавці в затінку яблуні і розглядав малюнки в свіжих журналах. З хати вийшла бабуся і запитала :
— А листа від дядька Михайла нема?
— Нема, бабусю,— відповів я.— Зате аж п’ять журналів і цілу купу …
Наш будиночок майже біля самого моря. У кімнаті повно сонця і солонуватого повітря. Коли море спокійне, ми чуємо, як у воду пірнають чайки. А коли воно розіграється, то спінені хвилі набігають аж на наш поріг.
Двадцять днів тому, коли ми …
Олесь вихором увірвався на подвір’я. Перелякані кури порозбігалися хто куди. Хлопець, притримуючи рукою щось за пазухою, шмигнув за хату, присів навпочіпки перед купою битої цегли, швидко розгорнув її і витяг невелику дерев’яну скриньку. Зняв кришку і усміхнувся: там були пташині …
Дощ відшумів. Над селом барвистою підковкою прогнулася веселка.
Андрійко чекав цієї миті. Вибіг на Тополину вулицю і залопотів по калюжах. Тільки бризки, ніби іскри, вилітають з-під босих ніг.
Біля рівчака хлопчик спинився. Побачив тріску, що гойдалась на воді. На трісці, …
— Тимку, йди снідати,— кличе мама.
Хлопчик лінькувато потягнувся в ліжку й солодко позіхнув:
— Не хочу…
Мама сіла скраєчку на синове ліжко:
— А я знаю, чому ти не хочеш.
— Чому? — розплющив одне око хлопчик.
— Бо …
У Тимка є дідусь. Він живе а-а-аж на іншому кінці Тополиної вулиці. Хлопчик часто ходить до нього в гості. Там охоче бавиться з кошлатим собакою, залюбки годує пухнастих кролів. А от рябого бичка, що пасеться на прив’язі в садку, обходить …
Тимко хвацько осідлав низенький паркан і гукнув:
— Андрійку, ходімо до діда Гацька!
Андрійка вдруге кликати не треба.
Хлоп’ята побігли городами до дідусевої пасіки. Раптом на стежині щось сяйнуло. Тимко нагнувся і — підняв годинник. Справжній годинник.
— Ба,— сказав …