Це була найбільш незвичайна весна з усіх, які пам’ятав Їжачок.
Розквітли дерева, зазеленіла травичка, і тисячі вимитих дощами птахів заспівали в лісі. Усе цвіло.
Спершу цвіли блакитні проліски. І доки вони цвіли, Їжачкові здавалося, ніби довкола його будинку — море, …
Із кожним днем усе пізніше світало, і ліс став таким прозорим.
— Незабаром і наша береза облетить, — сказав Ведмедик. І показав лапою на самотню березу, що стояла посеред галявини.
— Облетить… — погодився Їжачок.
— Подують вітри, — продовжував …
Якось із самого ранку з’явилося сонце. Спершу воно освітило лише верхівки дерев, тоді позолотило кущі й траву, а відтак ранковий туман розтанув, і Їжачок вийшов зі свого будиночка.
— Доброго ранку! — сказала йому Травинка.
— Доброго ранку! — пробурмотів …
Їжачок віддавна хотів навчитися грати на скрипці. «Що ж, — казав він, — птахи співають, жаби квакають, а я лише сичати вмію?»
І він натесав соснових дощечок, висушив їх і взявся майструвати скрипку. Скрипка вийшла легесенька, співуча, з веселим смичком.…
У двері хтось постукав: тук, тук, тук!
— Добридень вам, дядечку! Я прийшов попросити…
Гном Джером невдоволено скривився. Завжди ці сусіди щось просять. А добре ж знають, що він не любить позичати. Ніяк не можуть затямити: він спокійно живе собі …
Далеко-далеко, десь посеред спекотної Африки, на березі річки жив собі крокодил. Він мав ім’я — Кроко, ще й прізвище — Дил. Цей Кроко Дил був великий-превеликий, і коли б хто побачив, як він причаївся в густих заростях цукрової тростини, то …
На одній з тихих лондонських вулиць жила собі родина Дарлінгів. Зрозуміла річ, були в ній тато й мама Дарлінги, а також Венді, Майкл та Джон — їхні діти. Ще була в дітей няня, треба сказати, дещо незвичайна,— такі не часто …
Ця розповідь про два листочки. Один — березовий, а другий — кленовий. Вони росли на деревах під вікнами дитячого садка. Вдень листочки заглядали до вікон і бачили, як у кімнатах гралися дівчатка і хлопчики. Дітлахи були і капітанами, що пливуть …
Ця історія трапилася багато років тому, як і всі казкові історії. Велетень з довгою рудою бородою і рудим чубом (тому його звали Вогненним Велетнем) узяв собі за дружину Білу Хмарину, дівчину з чудовими білими косами і сяючими очима. Вогненний Велетень …
Це скоїлося тоді, коли Сонце, Місяць і Півень жили дружно, мов брати.
Якось Сонце пішло погуляти, а Місяць з Півнем залишилися на господарстві. Коли звечоріло, Місяць наказав Півневі виганяти на толоку рої зірок. А Півень і гадки не мав це …
Трапилася найзвичайнісінька пригода. Такий, як і ти, хлопчик — скажімо, його звали Мярт — увечері ніяк не хотів засипати. Він забирався на постіль, клав голову на подушку, натягував ковдру по самі вуха, а сон не приходив. І чи міг сон …
Коли ясного вечора ти підводиш з подушки голову і дивишся на небо, тобі посміхається дядечко Місяць і радісно блимають оченятами зорі. Зірок видимо-невидимо. Ми навіть не можемо їх усіх полічити, бо, мабуть, і чисел не вистачить. Та одиноко мандрує небом …
Це сталося тоді, коли Верблюд і Осел були ще друзями. Вони разом паслися, тамували спрагу з прохолодної річки або джерела, спали поряд у густому чагарі, разом розважалися.
Якось добряче попоївши соковитої смачної трави, Осел сказав Верблюдові:
— Знаєш, Верблюде! Я …
Ви, напевне, помітили, що дощ може йти навіть у неділю, І не просто накрапати, а лити як із відра. І навіть тоді, коли по радіо обіцяють гарну погоду. Звичайно, ви думаєте, що радіо помилилося. Але це не так. Радіо не …
Було це багато-багато років тому. Якось пралісом ішов додому заєць. Він був геть білий, ясно-білий, мов день, і тому мав ім’я Вабус. Бо в той час усе яскраво-біле називали вабус.
Ішов заєць, ішов та й заблукав. Навколо росли величезні дерева, …
Жив на світі Присиплянець. Він ні з ким не товаришував, бо лінувався присипляти дітей. На горищі високого цегляного будинку Присиплянець обладнав собі м’якеньке кубельце з колиханок. Там він і лежав цілісінький день і цілісіньку ніч, гріючи спину об димар і …
Протягом дня Стоніжка й не присіла на своїх ста ніжках. Вона бігала і шукала поживу в березняку і ялиннику, в сосняку і вільшняку, на лісосіках і галявинах. І хоча вона бігала аж на ста ніжках, все одно дуже натомилася надвечір. …
Томас був маленький, гарний хлопчик. Він добре вчився, був непосидючий і товариський. Томас мріяв стати льотчиком. Нічого немає дивного, адже багато хлопчиків хочуть бути льотчиками. Але справа в тому, що Томас мав одну велику ваду — він був боягузом. А …
Добре, коли сон приходить одразу. А якщо він не хоче приходити — правда ж, погано? Дуже погано. Таке трапилося з одним хлопчиком, і тому він був геть нещасний.
Ім’я цього хлопчика, скажімо, було Мярт. Але друзі називали його Сонько-Мярт, бо …
Сьогодні до хлопчика, по імені Мярт, знову не прийшов сон. Хлопчик перевертався в ліжку з боку на бік і повторював подумки — Я ще не хочу спати… Не хочу.
А надворі вже спалахували вогні. І коли повз будинок проїздила автомашина, …
Телятко Рогалик і поросятко Кнопка дружили. Так дружили, що водою не розіллєш. Куди один побіжить — туди й другий слідом.
Вискочить Рогалик у поле, а Кнопка з вереском за ним навздогін мчить. Побіжить Кнопка повз город, а тонконогий Рогалик за …
Якось після дощу побачив баранчик, що в великій калюжі посеред дороги сонечко купається.
«Бач ти! – подумав він. — Мабуть, вода тут чиста, раз на сонечку жодної брудної цятки не видно…»
Плюхнувся баранчик у каламутну калюжу — і так забруднився, …
Посперечалися якось каченя і жабеня, хто швидше калюжу перепливе.
Каченя каже:
– Я!
І жабеня каже:
– Я!
Знайшли вони велику калюжу і зупинилися на краю.
– Тепер давай до трьох рахувати! — сказав каченя.
— Не заперечую, — погодилося …
Виріс під сосною гриб Мухомор. Побачив він одного разу своє відображення в крапельці роси – і запишався: «До чого ж я гарний!»
І став цей хвалько над іншими грибами насміхатися та жартувати:
– Гей, рижики! Сховайте свої руді носи!
А …