Важко вулиці зрушити з місця. На ній важкий одяг із каменю, бетону або асфальту. Вона міцно прив’язана до будинків стрічками тротуарів. До того ж на ній, як намисто, нанизані ліхтарні стовпи, світлофори, газетні кіоски, ятки “Морозиво”, телефонні будки.
З такою …
Дійсно, хто живе у м’ячику? У цій круглій та веселій хатці? Може, фея? Цілком можливо. Але якщо подумати, то фей у лісі щось, здається, ніхто не зустрічав, а тим більше у м’ячику. Тоді, може, гном? Цілком ймовірно. Звичайно, гном, як …
У маленькому містечку жив чоловік на ім’я Генріх. У цього чоловіка була величезна вантажівка, яку він щодня набивав товаром під самий дах, а потім їздив на численні базари, щоб все продати. Незважаючи на багаторічну наполегливу і чесну працю, він не …
Колись у джунглях було так спекотно, що миттєво всі річки, струмки й джерела повисихали, і бідолашних тварин почала мучити страшна спрага.
— Знаєте що… – одного разу нарешті сказав борсук Рафаель. — Давай викопаємо криницю, наприклад, чи що… Тоді у …
Колись у матері крільчихи був син – кролик Альошка. Коли нарешті розпещений Альошка став більшим і сильнішим за свою надмірно турботливу матусю – вона несміливо підбадьорювала його, щоб він нарешті захотів вийти з нори.
— Мамо… Я ще такий маленький …
Сови вигадували собі всілякі роботи: бігали, носили каміння, рубали дрова – збирали гриби та ягоди – все даремно. І хоча вони були дуже втомлені, і хоча була глибока ніч, вони ніяк не могли заснути. Вони крутилися з боку на бік …
Коли народилася моя дочка Геленка, кіт Мауріцій взяв собі за звичку спати в дитячому візочку. Він залазив на крісло, стрибав у ліжечко, лягав на ковдрочку, сподіваючись, що обдурить тата і маму і ті приймуть його за немовля. Але з того …
Було літо 2019. Пекельно спекотно і душно, тому, не довго думаючи, витираючи піт, що лився з чола, я зібрала до машини: намет, спальні мішки та рюкзак, і повезла свою маленьку донечку Геленку із спекотного Лодзя до моря. Моя помилка полягала …
Колись у пса Альфреда зовсім не було білих лап з коричневими крапками. У нього також не було і білого комірця навколо шиї. Він був повністю коричневим. У нього було коричнева морда, коричневий живіт, коричнева спина, коричневі ноги та коричневий хвіст. …
В одному з тих куточків світу, назву якому міг би дати лише поет, а народ його назвав країною фей, правив колись король, відомий в усьому світі своєю доброчесністю, чим здобув собі славу і повагу всіх монархів свого часу. Багато років …
Жили собі в давні часи король і королева Ісландії, у яких після двадцяти років подружнього життя народилася донечка. Її народження невимовно їх втішило, бо вони давно вже втратили надію мати дитину — спадкоємця свого королівства. Маленьку королівну назвали Іміс; уже …
Жили собі в давні часи король із королевою, які вели досить самітницький спосіб життя. Бог дарував їм сина і чарівну дочку. Маленьку королівну назвали Прекраснорукою, бо в неї справді були дуже красиві руки. У звичаях того часу було звертатися по …
Жив собі колись великий король, який палко закохався у прекрасну королівну свого двору. Щойно він закохався, як одразу ж освідчився їй у своєму почутті, адже королі мають більше привілеїв, ніж прості закохані. Королівна вельми ласкаво прийняла женихання, яке могло піднести …
Жив собі король на ім’я Пінгвін; без сумніву, найкращий король на землі, якому не треба було нічого, крім любові і простоти (стверджують, що він навіть, сякався в рукав свого камзола), до того ж наш достойник зовсім не поспішав одружуватись, але, …
За епохи хрестових походів король вже не знаю якого королівства Європи вирішив піти до Пале¬стини на війну з невірними. Перед тим як розпочати такий тривалий похід, він дав лад справам свого королівства і довірив правління ним настільки досвід¬ченому міністрові, що …
Жив собі король, і було у нього троє синів. Один з них мав сісти на престол. Але як вибрати найбільш гідного?
Скликав король синів і каже:
– Королем стане той з вас, хто знайде для мене вірного друга. Я мрію …
Те, що у такси – короткі лапки і що вони сама вибігала їх, знає, вочевидь, кожен. Але чому в лелеки такі довгі ноги – це вже зовсім інша історія.
За три дні, коли лелека має приности дитину, стукає він своїм …
Осінь вже скінчилася, але зима ще на настала. Зранку вже трохи підмерзало. Вчителька повела свій клас на прогулянку до міського парку.
– Власто, на що це ти там задивляєшся? – запитала вчителька дівчинку Власту.
– Подивіться, на гілці залишився один-єдиний …
У Насті, Степанової вдови, шкатулка малахітова лишилася. З усякими жіночими оздобами. Персні там, сережки та інше за жіночим звичаєм. Сама Хазяйка Мідної гори обдарувала Степана цією шкатулкою, коли він ще одружитися збирався.
Настя в сирітстві зростала, не звикла до такого …
Не самі мраморські славилися в кам’яній справі. І на наших заводах теж, кажуть, на цьому майстерстві зналися. Та тільки різниця, що наші більше з малахітом поралися, бо його було доволі, і сорт — вищого нема. От із цього малахіту й …
Сиділи якось старателі навколо вогника в лісі. Четверо дорослих, а п’ятий хлопчик. Років так восьми. Не більше. Федунькою його звали.
Давно всім спати час, та розмова цікава завелася. В артільці, бач, один старик був. Дідок Юхим. З молодих років він …
Катя,— Данилова наречена,— незаміжницею лишилася. Років два чи три минуло, як Данило зник,— вона й зовсім з тої пори, що заміж ідуть, вийшла. Дівчат за двадцять років, по-нашому, по-заводському, перестарками вважають. Парубки таких рідко сватають, удівці більше. Ну, а ця …
Пішли якось двоє наших заводських траву дивитися. А покоси в них далеко були. За Сіверушкою десь.
День святковий був, і спека — страх яка. Парня чиста. А обидва в горі робили, на Гумешках тобто. Малахіт-руду добували, лазурівку також. Ну, коли …
Про наших златоустівських з давніх-давен плітку пущено, ніби вони майстерності в німців училися. Привезли, мовляв, на завод скількись там німців. Від них тутешні заводські й перейняли, як булатну сталь варити, як малюнок і насічку робити, як позолоту наводити. І в …