Казки для дітей 4-5-6 років — сторінка 46

Був собі маленький Юсіке. І найбільше він полюбляв Неділю. Адже в Неділю не треба працювати. Від ранку до вечора гуляєш, розважаєшся. І захотілося йому, щоб завжди була Неділя. Та як це зробити?

А зробить він так: піде до країни Неділя …

Всеньку весну луг був схожий на золоту квітку. Вабив до себе бджіл, кошлатих джмелів, ніжних метеликів. От тільки шкода, що кульбабки вже в надвечір’я заплющували золоті оченята. Цілісінький день дивилися на Сонце і від того паморочились у них голівки. Через …

На кінець лютого вже побільшало в Сонця роботи. Хоч і вечори коротшали, проте сідало до верстата, брало човник зі срібною шпулею і: гуп-гуп, гуп-гуп — стукав верстат.

— Жж-жжух, жж-жжух… жжж-жжжух, — літав із кінця в кінець веселий човник і …

У ясного Місяця та темної Ночі була донечка — гарна та мила. Звалася вона Зоринка. Багато справ у дівчини: вказати дорогу в темноті, першою сповістити, коли світанок настане… Тоді на землю ступає господарем ясне і любе Сонце. Зоринка завжди першою …

Пліт був зовсім новим і дуже гарним. А виплів його з лози дідусь Семен, плів довго, з любов’ю. Пліт пам’ятав кожний дотик старечих рук — таких міцних, хоч і шкарубких, але ніжних-ніжних. Та й взагалі, у них в селі всі …

У старої гави Каркухи часто боліли лапи і надумала її онука гавенятко Вуглинка для бабуні приємність зробити. Пошити теплі-теплі, м’які-м’які капці із зеленого моху. Можливо, тоді у бабуні лапи перестануть боліти. Будуть у теплі. Отож почала Вуглинка мох у гніздо …

Маленьке тигреня Помаранчик було схоже на кошеня. Тільки трішки більше. І вдачею теж було таке: бува, цілий день лежить під боком своєї мами і тихесенько муркотить, а мама своїм язиком вилизує шубку Помаранчика. Саме тому він був завжди пухнастий і …

Совенятко Жовтоочка дуже не любило вранці лягати спати. Мама Сірокрилка не одну колискову заспіває, поки мала не задрімає.

— А чому інші пташки співають? — пхинькає мала.

— Бо вони вночі сплять, — терпляче пояснює мама.

— А чого ми …

На землю прийшло щедре і тепле літечко. У лузі розцвіло безліч квітів: ромашок, там, де волога — незабудок, білої кашки, жовтецю. їх різнобарвні капелюшки довірливо визирали із смарагдової трави. Літня казка, та й годі!

На стеблі бузкової конюшини збудував свою …

Вранці Сонечко схопилося з ліжка (щось довго стало спати), вмилося криничною водою і почало одягатися.

Та так вже дбайливо й ретельно. Все довкола сяяло і блищало. Нарешті виїхало на небо на колісниці, вийняло хустину з кишені…піт з чола витерти — …

Чарівна Осінь поступово з молодої жінки перетворювалась на бабусю. Все сердитішою ставала, бо втомилася дуже. Поки дала лад урожаєві, поскладала все до комори, поки вклала спати дерева, кущі, травицю, квіти… Дбайливішу господиню годі й шукати.

Зайчик Сіра Шубка, хоч і …

Біжить зайчик лісом, капустину котить. Круглу й апетитну. Оце докотить до хати, а тоді поласує разом з мамою-зайчихою. Аж тут їжачок назустріч: чал-чалап.

— Агов, Сіре Шубко, куди поспішаєм?

— Та в матусі день народження, подарунок ось кочу

— Що …

Збудував зайчик Сіра Шубка собі хатку — дерев’яну, затишну, з різьбленими віконницями і димарем-трубою. Пофарбував двері у блакитний колір і замилувався:

— Гарно!

Дідусь — ведмідь Волохан — змайстрував чудове ліжечко, стільці та стіл, можна й новосілля святкувати. Але ж …

У мами Берези було багато-багато доньок і синочків — чудових різьблених темно-зелених листочків. Всі вони хоч і схожі були між собою, проте кожен мав свій характер, свою вроду і навіть норов. Проте мама Береза любила всіх однаково, пестила їх, напувала …

Настала весна. Багато клопотів з’явилася у звірів та птахів. Всі вони чепурили свої оселі, лісові галявини. Дехто змінював вбрання: зайці скидали білі шубки, а натомість одягали сірі, вовки та ведмеді лише обновлювали старі кожухи, бо не звикли міняти кольору.

Та …

Вже осінь пішла собі спочивати, а зима чомусь барилася. Принишклий ліс ще тільки дрімав, адже не міг заснути, бо не було в нього теплої снігової ковдри. Нелегко й звірятам. Ніяк не міг зігрітись у своїй постельці їжачок Голочка, мерзлякувато тулилося …

Біда з цією Олею, та й годі! Вранці сонечко вже ген високо в небі, а вона притулиться міцніше до подушки і спить собі. Мама будить її:

— Доню, вставай, в дитсадок запізнишся!

— Ще трохи посплю,— пхикає дівчинка.

— Соня, …

Старий ліхтар тьмяно освітив ріг вулиці жовтавим світлом.
«Як приємно проганяти морок». – подумав він.

Ліхтар мав чимало літ, і йому давно вже пора було на спочинок. Проте він стояв на околиці міста й сумлінно ніс свою службу. Ліхтар присвічував …

Давно-давно, розповідають, жили два ледарі. Пішли вони якось у ліс і побачили яблуню. І росли на ній, розказують, смачні-пресмачні яблука:

Ледарі проголодалися. Ось один і каже:

— Слухай-но, давай потрусимо яблуню, хоч яблук поїмо.

— Ще що придумав — трусити …

Жила в давні часи одна жінка. І було у неї три дочки. Багато доводилось працювати жінці, щоб одягнути, взути і прогодувати дочок.

А дочки росли хорошими. І виросли вони одна краща від іншої. І вийшли вони всі троє заміж, роз’їхались …

Йде солдат додому зі служби. За плечем висить порожня торбина, руками розмахує, пісню співає.

Йшов солдат, йшов і їсти захотів. А поїсти й нічого. Раптом бачить: на лісовій галявині хатинка стоїть. З димаря дим іде, а біля печі стара клопочеться, …

На смереці нікого не треба будити
Сонечко вигулькнуло з-за Високої гори, примружило спочатку одне око, потім друге й вигукнуло:

— Доброго ранку! Доброго веселого ранку!

Густий ліс тихо зашумів у відповідь:

— Доброго ранку, сонечко! Доброго тобі ранку!

І вклонилися …

Жила собі дівчинка Галинка. І знаєте що? Дуже любила вона малювати. Тільки має вільну хвилинку, дивись, вже й малює. Малює й співає.

Глянув якось тато, глянула й мама:

– Чом би й Миколці так не навчитись?

Не сподобалось Миколці, що …

Звідки у їжака колючки

Давно-давно колись народився їжачок без колючок. А в лісі, де він з’явився, звірини всілякої — видимо-невидимо, лічено-незлічено.

Їжачок маленький, кругленький. І без колючок. Всі на нього дивляться. Всім якось дивно,— їжачок і без колючок. Кожне очима …